Регіональна і національна економіка / Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства / Орендні відносини / Аудит / Бізнес- планування / Бухгалтерський облік і контроль / Бюджетна система / Інвестування / Інноваційна діяльність / Інформаційні системи в економіці / Кризова економіка / Лізинг / Логістика / Математичні методи і та моделювання в економіці / Організація виробництва / Оцінка і оціночна діяльність / Споживча кооперація / Страхова справа / Теорія управління економічними системами / Теорія економіки / Управління фінансами на підприємстві / Економіка гірської промисловості / Економіка міського і сільського господарства / Економіка нерухомості / Економіка нафтогазових галузей промисловості / Економіка природокористування та природоохоронної діяльності / Економіка, організація і управління підприємствами / Економічна статистики / Економічний аналіз / Економічне прогнозування
ГоловнаЕкономіка та управління народним господарствомУправління фінансами на підприємстві → 
« Попередня Наступна »
Шеремет А.Д., Сайфулін Р.С. . Фінанси підприємств. - М., ИНФРА-М. - 343 с., 1998 - перейти до змісту підручника

10.6. Аналіз поведінки витрат і взаємозв'язку обсягу виробництва (обігу), собівартості і прибутку

Необхідною умовою отримання прибутку є певна ступінь розвитку виробництва, що забезпечує перевищення виручки від реалізації продукції над витратами (витратами) з її виробництва і збуту. Головна факторна ланцюжок, що формує прибуток, може бути представлена ??схемою

Витрати? Обсяг виробництва? Прибуток.

Складові цієї схеми повинні перебувати під постійною увагою і контролем. Це завдання вирішується на основі організації обліку витрат за системою директ-костинг, значення якої зростає у зв'язку з переходом до ринкової економіки.

Оптимізація прибутку підприємства в умовах ринкових відносин вимагає постійного припливу оперативної інформації не тільки зовнішнього характеру (про стан ринку, попиту на продукцію, ціни і т.п.), але і внутрішнього (про формування витрат на виробництво і собівартість продукції). Ця інформація спирається на систему виробничого обліку витрат за місцями їх виникнення та видами виробів, на виявлені відхилення витрати ресурсів від стандартних норм і кошторисів, на дані про калькуляцію собівартості окремих видів продукції, обліку результатів реалізації за видами виробів. Важливо відзначити, що залежно від облікової політики, що проводиться підприємством в області виробничого обліку, ступінь деталізації обліку витрат, а отже, і аналізу різні для різних підприємств. Методика аналізу прибутку і собівартості залежить також від повноти включення витрат у собівартість, наявності роздільного обліку змінних і постійних витрат.

Теоретичною базою оптимізації прибутку та аналізу витрат є система обліку прямих витрат директ-костинг, яку називають ще системою управління собівартістю, або системою управління підприємством.

Система директ-костинг є атрибутом ринкової економіки. У ній досягнутий високий ступінь інтеграції обліку, аналізу та прийняття управлінських рішень. Головна увага в цій системі приділяється вивченню поведінки витрат ресурсів залежно від зміни обсягів виробництва, що дозволяє гнучко і оперативно приймати рішення по нормалізації фінансового стану підприємства. Найбільш важливі аналітичні можливості системи директ-костинг наступні: оптимізація прибутку і асортименту продукції; визначення ціни на нову продукцію; прорахунок варіантів зміни виробничої потужності підприємства; оцінка ефективності виробництва (придбання) напівфабрикатів; оцінка ефективності прийняття додаткового замовлення, заміни обладнання та ін

Відомо, що для цілей управління прибутком і собівартістю витрати класифікуються за різними ознаками. Сутністю системи директ-костинг є поділ витрат на виробництво на змінні і постійні в залежності від змін обсягу виробництва. До змінних відносяться витрати, величина яких змінюється зі зміною обсягу виробництва: витрати на сировину і матеріали, заробітна плата основних виробничих робітників, паливо і енергія на технологічні цілі та інші витрати. Залежно від співвідношення темпів зростання обсягу виробництва і різних елементів змінних витрат останні, в свою чергу, поділяються на пропорційні, прогресивні і дегресивним.

До постійних прийнято відносити такі витрати, величина яких не змінюється зі зміною обсягу виробництва, наприклад орендна плата, відсотки за користування кредитами, нарахована амортизація основних фондів, деякі види заробітної плати керівників підприємства, фірми та інші витрати .

Слід зазначити, що поділ витрат на постійні та змінні кілька умовно, оскільки багато видів витрат носять напівзмінний (полупостоянний) характер. Проте недоліки умовності поділу витрат багаторазово перекриваються аналітичними перевагами системи директ-костинг.

У зарубіжній практиці для підвищення об'єктивності поділу витрат на постійні та змінні запропоновано ряд ефективних практичних методів: метод вищої і нижчої точки обсягу виробництва за період; метод статистичного побудови кошторисного рівняння; графічний метод та ін

Загальні витрати на виробництво (Z) складаються з двох частин: постійної (Zc) і змінної (Zv), що відбивається рівнянням:

Z = Zc + Zv

або в розрахунку витрат на один виріб

Z = (C0 + С1) Х,

де Z - загальні витрати на виробництво;

Х - обсяг виробництва (кількість одиниць вироби);

С0 - постійні витрати в розрахунку на одиницю виробу (продукції);

С1 - змінні витрати на одиницю виробу (ставка змінних витрат на одиницю виробу).

Для побудови рівняння загальних витрат і поділу їх на постійну і змінну частини за методом вищої і нижчої точки використовується наступний алгоритм.

1. З даних про обсяг виробництва і витрати за період вибираються максимальні і мінімальні значення відповідно обсягу і витрат.

2. Знаходяться різниці в рівнях обсягу виробництва і витрат.

3. Визначається ставка змінних витрат на один виріб шляхом віднесення різниці в рівнях витрат за період (різниця між максимальним і мінімальним значеннями витрат) до різниці в рівнях обсягу виробництва за той же період.

4. Визначається загальна величина змінних витрат на максимальний (мінімальний) обсяг виробництва шляхом множення ставки змінних витрат на відповідний обсяг виробництва.

5. Визначається загальна величина постійних витрат як різниця між усіма заліками і величиною змінних витрат.

6. Складається рівняння сукупних витрат, що відбиває залежність змін загальних витрат від зміни обсягу виробництва.

Покажемо порядок розрахунків на прикладі. У табл. 10.5 наведено вихідні дані про обсяг виробництва і витрати за аналізований період (по місяцях).

З таблиці. 10.5 видно, що максимальний обсяг виробництва за період становить 170 шт. виробів, мінімальний - 100 шт. Відповідно максимальні і мінімальні витрати на виробництво склали 98 тис. руб. і 70 тис. руб. Різниця в рівнях обсягу виробництва становить 70 шт. (170 - 100), а в рівнях витрат - 28 тис. руб. (98 - 70).

Таблиця 10.5

Моменти спостереження звіту Моменти спостереження звіту Обсяг виробництва (кількість виробів, шт.) Витрати на виробництво (тис.

руб.) 1100 70 2120 85 3110 80 4130 90 5124 87 6121 82 7136 93 8118 78 9124 90 10 120 84 11 170 98 12 138 93 Ставка змінних витрат на один виріб становитиме 400 руб. (28000: 70).

Загальна величина змінних витрат на мінімальний обсяг виробництва складе 40 тис. руб. (100х400), а на максимальний об'єм - 68 тис. руб. (170 х 400).

Загальна величина постійних витрат визначається як різниця між усіма витратами на максимальний (мінімальний) обсяг виробництва і змінними витратами. Для нашого прикладу вона складе 30 тис. руб. (70 - 40 або 98 - 68).

Рівняння витрат для даного прикладу має вигляд

Z = 30 + 0,4 x Х,

де Z - загальні витрати;

Х - обсяг виробництва.

Графічно рівняння витрат відображається прямою лінією, що проходить через три характерні точки (рис. 10.2). На осі ординат (осі витрат на виробництво) лінія проходить через точку, відповідну величині постійних витрат. Лінія постійних витрат паралельна осі абсцис (осі обсягу виробництва). Лінія витрат проходить також через точки перетину максимального і мінімального обсягів виробництва з відповідними значеннями загальних витрат на виробництво.

Рис. 10.2. Залежність зміни витрат від обсягу випуску продукції

Ступінь реагування витрат виробництва на зміни обсягу продукції може бути оцінена за допомогою так званого коефіцієнта реагування витрат. Цей коефіцієнт обчислюється за формулою

,

де К - коефіцієнт реагування витрат на зміни обсягу виробництва;

? Z - зміни витрат за період, у%;

? N - зміни обсягу виробництва, в%.

Для постійних витрат коефіцієнт реагування витрат дорівнює нулю (К = 0). Залежно від значення коефіцієнта реагування виділяють типові господарські ситуації, які перераховані в таблиці 10.6.

Таблиця 10.6. Значення коефіцієнта реагування витрат Характер витрат К = 0 Постійні 0 <К> 1 дегресивної К = 1 Чисто пропорційні К> 1 Прогресивні

У табл. 10.7. представлені різні варіанти поведінки витрат в залежності від зміни обсягу виробництва.

З таблиці. 10.7 видно, що загальні витрати для всіх варіантів при обсязі виробництва 10 од. збігаються і дорівнюють 50 тис.руб. При зростанні обсягу виробництва до 70 од. при пропорційному зростанні витрат (К = 1) загальні витрати складуть 290 тис. руб. (0,14 х 70 + 4 х 70). При прогресивному зростанні витрат (К = 1,5) загальні витрати складуть 3186 тис. руб. (0,14 х 70 + 45,5 х 70). Дегресивної зміна витрат (К = 0,8) дасть загальні витрати в сумі 106 тис.руб. На рис. 10.3 дано графічне зображення поведінки витрат в залежності від зміни обсягу виробництва. Аналогічно можна побудувати графік поведінки витрат у розрахунку на одиницю продукції.

Таблиця 10.7. Обсяг виробництва продукції, од. Варіанти зміни витрат у розрахунку на одиницю продукції, тис. руб. К = 0 К = 0,8 К = 1 К = 1,5 10 1 4 4 4 20 0,5 3,2 4 6 30 0,33 3,16 4 9 40 0,25 2,69 4 13,5 50 0,20 2,16 4 20,2 60 0,16 1,72 4 30,3 70 0,14 1,37 4 45,5

Щоб забезпечити зниження собівартості і підвищення прибутковості роботи підприємства, необхідно дотримуватися такої умови: темпи зниження дегресивної витрат повинні перевищувати темпи зростання прогресивних і пропорційних витрат.

Рис. 10.3. Графічне зображення варіантів зміни витрат в залежності від обсягу виробництва продукції

Важливим аспектом аналізу постійних витрат є поділ їх на корисні (холості). Це поділ пов'язано із стрибкоподібним зміною більшості виробничих ресурсів. Наприклад, підприємство не може придбати полстанка. У зв'язку з цим витрати ресурсів ростуть не безперервно, а стрибкоподібно, відповідно до розмірністю того чи іншого споживаного ресурсу. Таким чином, постійні витрати можна представити як суму корисних витрат і марних, не використовуються у виробничому процесі:

Zс = Zполезн + Zбесполезн

Величину корисних і непотрібних витрат можна обчислити , маючи дані про максимально можливий (Nmax) і фактичний обсяг виробленої продукції (Nефф)

Аналіз і оцінка даремних витрат доповнюється вивченням усіх непродуктивних витрат підприємства. Це питання розглядається далі.

Поділ витрат на постійні та змінні, а постійних - на корисні і марні є першою особливістю директ-костинг. Цінність такого поділу - у спрощенні обліку та підвищення оперативності отримання даних про прибуток.

Другою особливістю системи директ-костинг є з'єднання виробничого і фінансового обліку. За системою директ-костинг облік і звітність на підприємствах організовані таким чином, що з'являється можливість регулярного контролю даних за схемою "витрати - обсяг - прибуток». Основна модель звіту для аналізу прибутку виглядає наступним чином. Обсяг реалізації 1500 Змінні витрати 1000 Маржинальний дохід 500 Постійні витрати 300 Прибуток (чистий дохід) 200

Маржинальний дохід являє собою різницю між виручкою від реалізації і змінними витратами або суму постійних витрат і чистого доходу. Ця обставина дозволяє будувати багатоступінчасті звіти, що важливо для деталізації аналізу.

Багатостадійність складання звіту про доходи є третьою особливістю системи директ-костинг. Так, якщо в наведеному вище звіті змінні витрати підрозділити на виробничі і невиробничі, то звіт стане триступінчатим. При цьому спочатку визначається виробничий маржинальний дохід, потім дохід у цілому, потім чистий дохід. Наприклад Обсяг реалізації 1500 Змінні виробничі витрати 900 Виробничий маржинальний дохід 600 Змінні невиробничі витрати 100 Маржинальний дохід 500 Постійні витрати 300 Прибуток (чистий дохід) 200

 Четвертою особливістю системи директ-костинг є розробка методики економіко-математичного і графічного представлення та аналізу звітів для прогнозу чистих доходів (див. текст на стор 184 і рис. 83 на стор 185). 

 Аналітичні можливості системи директ-костинг розкриваються найбільш повно при дослідженні зв'язку собівартості з обсягом реалізації продукції і прибутком.

 Запишемо вихідне рівняння для аналізу. Обсяг реалізації продукції, або виручка (N), пов'язаний із собівартістю (Z) і прибутком від реалізації (R) наступним співвідношенням: 

 N = Z + R. 

 Якщо підприємство працює прибутково, то значення R> 0, якщо збитково, тоді R <0. Якщо R = 0, то немає ні прибутку, ні збитку і виручка від реалізації дорівнює витратам. Точка переходу з одного стану в інший (при R = 0) називається критичною точкою. Вона примітна тим, що дозволяє одержати оцінки обсягу виробництва, ціни виробу, виручки, рівня постійних витрат та інших показників, виходячи з вимог загального фінансового стану підприємства. Для критичної точки маємо 

 N = Z або N = Zc + Zv, 

 де N - обсяг виробництва продукції у вартісному вираженні; 

 Z - повна собівартість продукції (витрати на виробництво); 

 Zc - постійні витрати; 

 Zv - змінні витрати; 

 K - точка критичного обсягу виробництва. 

 Графічне зображення взаємозв'язку показників обсягу виробництва, витрат і прибутку див. рис. 8.3. 

 Якщо виручку представити як добуток ціни продажів одиниці виробу (р) і кількості проданих одиниць (q), а витрати перерахувати на одиницю виробу, то отримаємо розгорнуте рівняння 

 р х q = Zс + Zv x q, 

 де Zc - постійні витрати на весь обсяг виробництва продукції; 

 Zv - змінні витрати в розрахунку на одиницю виробу. 

 Це рівняння є основним для отримання необхідних оцінок. 

 1. Розрахунок критичного обсягу виробництва: 

;

,

 де q - обсяг виробництва продукції (кількість одиниць виробі); 

 d - маржинальний дохід на одиницю виробу, руб. 

 Маржинальний дохід на весь випуск визначається як різниця між виручкою і сумою змінних витрат. 

 2. Розрахунок критичного обсягу виручки (реалізації). Для визначення критичного обсягу реалізації використовується рівняння критичного обсягу виробництва. Помноживши ліву і праву частини цього рівняння на ціну (р), отримаємо необхідну формулу 

,

 де умовні позначення відповідають прийнятим раніше. 

 Для розрахунку критичного обсягу реалізації за умови зниження ціни на виріб і збереження колишньої величини маржинального доходу використовується співвідношення 

 звідки випливає, що 

 де 0 - значення показника в попередньому періоді; 

 1 - значення показника у звітному періоді. 

 3. Розрахунок критичного рівня постійних витрат. Для розрахунку використовується вихідна формула виручки в критичній точці 

 N = Zc + Zv, 

 звідси маємо 

 Zc = N - Zv 

 тобто Zc = q x d. 

 Ця формула зручна тим, що дозволяє визначити величину постійних витрат, якщо задано рівень маржинального доходу у% до ціни виробу або до обсягу реалізації (виручки). Тоді формула для обчислень буде така: 

 4. Розрахунок критичної ціни реалізації. Ціна реалізації визначається виходячи із заданого обсягу реалізації і рівня постійних і змінних витрат у розрахунку на одиницю виробу. 

 Маємо 

 N = Zc + Zv, 

 або 

 p x q = Zc + Zv 

 звідки 

 Якщо відомо співвідношення між величиною маржинального доходу і виручкою (або між величиною маржинального доходу на одиницю виробу і ціною вироби), то мінімальну ціну виробу можна визначити за формулою 

 5. Розрахунок рівня мінімального маржинального доходу. Якщо відомі величина постійних витрат і очікувана величина виручки, то рівень мінімального маржинального доходу у% до виручки визначиться з формули 

 6. Розрахунок планового обсягу для заданої суми планової (очікуваної) прибутку. Якщо відомі постійні витрати, ціна одиниці виробу, змінні витрати на одиницю виробу, а також сума розрахункової (бажаної) суми прибутку, то обсяг продажів визначиться за такою формулою: 

 де qn - обсяг продажів, що забезпечують отримання планової суми прибутку; 

 Rn - планова сума прибутку. 

 Дана формула прямо випливає з визначення маржинального доходу як суми постійних витрат і планового прибутку. Для цього треба ліву і праву частину формули помножити на величину маржинального доходу в розрахунку на одиницю виробу (р - Zv). 

 7. Розрахунок обсягу продажів, що дає однаковий прибуток за різними варіантами виробництва (різних варіантів технології, цін, структури витрат і пр.). Кількість варіантів не має значення. 

 Алгебраїчне рішення задачі міститься в такій формулі (аналіз двох варіантів): 

 звідки і слід розрахунок величини обсягу продажів: 

 де: с1, с2-постійні витрати за різними варіантами; 

 d1, d2 - маржинальний дохід на одиницю виробу (продукт) за різними варіантами. 

 Можливо також графічне рішення даної задачі. На рис. 10.4 римською цифрою I позначена лінія залежності прибутку від обсягу продажів для першого варіанта виробництва, цифрою II-для другого варіанту, цифрою III - для третього варіанту. 

 При q = 0 варіанти відрізняються величиною різниці постійних витрат. При R = 0 варіанти відрізняються величиною різниці критичних обсягів. У точці М перетину ліній обсяг продажів дає рівний прибуток по всіх варіантах. 

 Рис. 10.4. Графік залежності прибутку від обсягу продажів: 

 q - обсяг продажів; R - прибуток; с - постійні витрати; I, II, III - варіанти виробництва; qм - обсяг продажів, що дає рівний прибуток по всіх варіантах 

 При малих обсягах продажів найбільш кращим є варіант III, у якого критична точка знаходиться на початку координат і прибуток надходить з продажу першої одиниці товару. Потім перевагу можна віддати варіанту I виробництва, у якого критична точка ближче до початку координат, ніж у варіанту II, і значить прибуток почне надходити раніше. 

 Після перетину ліній в точці М ситуація змінюється. Найбільш кращим стає варіант II виробництва, потім варіант I і самим менш вигідним стає варіант III. 

 Такі основні положення оптимізації прибутку та аналізу витрат в системі директ-костинг. 

 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "10.6. Аналіз поведінки витрат і взаємозв'язку обсягу виробництва (обігу), собівартості і прибутку"
  1.  Витрати на виробництво і собівартість продукції
      витрат на виробництво і реалізацію продукції і послуг за певний період часу незалежно від того, припадають ці витрати на готовий (закопчений) продукт або на незавершене виробництво. У цьому відношенні витрати на виробництво і витрати на виробництво близькі за своїм економічним змістом. Собівартість продукції виникає тоді, коли виходить готова продукція.
  2.  АНАЛІЗ СОБІВАРТОСТІ. АНАЛІЗ ВИТРАТ НА ОДИН РУБЛЬ ТОВАРІВ
      аналізу собівартості відносяться: - аналіз витрат на виробництво і реалізацію нродук ції по калькуляційних статтях і економічними елементами; - аналіз витрат на один рубль продукції. Аналіз собівартості проводиться в цілому по підприємству і за окремими видами продукції. Важливим показником, що характеризує собівартість продукції, є рівень витрат на одиницю (рубль) продукції,
  3.  3.1. СОБІВАРТІСТЬ ПРОДУКЦІЇ, ЇЇ ВИДИ
      аналізу показників собівартості продукції. За ступенем закінченості циклу виробництва і реалізації продукції розрізняють наступну собівартість: - товарної (готової) продукції; - незавершеного виробництва; - реалізованої продукції. На рис. 3.2 показано взаємозв'язок видів собівартості. Базою розрахунку виробничої собівартості є виробничі витрати.
  4.  1. Собівартість промислової продукції
      витрати підприємства на виготовлення та реалізацію продукції. Іншими словами, собівартість показує, у що обходиться підприємству виходить їм продукція. У число показників; характеризують рівень і динаміку собівартості продукції, входять: собівартість товарної продукції, собівартість одиниці продукції, зниження собівартості порівнянної (з випускалася в минулому) товарної продукції,
  5.  ПИТАННЯ 36 Маржинального аналізу
      аналіз грунтується на вивченні співвідношення між витратами, обсягом виробництва і прибутком і дозволяє прогнозувати величину одного їх цих показників при заданому значенні інших. Маржинальний аналіз дозволяє відшукати найбільш вигідне співвідношення між перемінними витратами, постійними витратами, ціною і обсягом виробництва продукції. Головна роль у виборі стратегії поведінки
  6.  СОБІВАРТІСТЬ І ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ
      витрат на 1 карбованець товарної продукції від планових внаслідок зміни обсягу продукції? а) б) в) 3. Собівартість одиниці продукції машинобудівного заводу знизилася у звітному періоді на 4%. Загальна сума витрат на виробництво знизилася на 1,5%. Як змінився обсяг продукції в звітному періоді в порівнянні з базисним: а) знизився на 5,4%, б) знизився на 2,5%, в) збільшився на
  7.  6.1. Сутність і значення собівартості продукції як економічної категорії та її види
      поведінки підприємства керуються наступним умовою: виробнича одиниця повинна використовувати такий процес виробництва, при якому один і той же обсяг готової продукції забезпечується з найменшими витратами на вводяться фактори виробництва. Розрізняють такі види собівартості: цехова; виробнича; повна. Цехова собівартість являє собою суму всіх витрат на
  8.  7.3. Фактори, що впливають на величину прибутку
      витрат і ресурсів, використовуваних у виробництві. При здійсненні виробничо - господарської діяльності підприємства всі ці фактори знаходяться в тісному взаємозв'язку і взаємозалежності. «Пряма» вплив на величину собівартості продукції, а значить, і прибутку, пов'язано з тим, наскільки раціонально і економно витрачаються матеріальні ресурси - адже частка матеріальних витрат у складі
  9.  Основні теоретичні питання
      аналізу на підприємстві розраховують два показники прибутку: - прибуток від реалізації товарної продукції (Р); - балансовий прибуток (Рбал). Прибуток від реалізації товарної продукції становить основну частину балансового прибутку підприємства. Прибуток від реалізації товарної продукції визначається як різниця між виручкою від реалізації товарної продукції і собівартістю реалізованої
  10.  ТЕСТИ
      витрат; Б) виручка від реалізації продукції за вирахуванням собівартості; виручка від реалізації продукції. До внутрішніх факторів, що впливає на величину прибутку відносяться: кон'юнктура ринку, природні умови; Б) норми амортизаційних відрахувань, рівень цін на матеріальні ресурси; конкурентоспроможність продукції, рівень господарювання; Г) державне регулювання цін, тарифів. 3. Економічна
  11.  Фактори, що впливають на величину прибутку
      аналіз зміни рівня собівартості і виробляти напрямки зниження витрат на виробництво і реалізацію ПР ° "дукции, що дозволить збільшити величину прибутку. Фактором, що визначає величину прибутку підприємства від реалізації продукції, служать застосовувані ціни. Вільні ціни в умовах їх лібералізації встановлюються підприємствами Залежно від конкурентоспроможності даної
  12.  ТЕСТИ
      витрати відносяться до умовно-постійних? середня заробітна плата виробничих робітників; Б) заробітна плата управлінського персоналу; витрати на паливо і енергію на технологічні потреби. 2. Класифікація витрат за економічними елементами служить для: економічного обгрунтування інвестицій; Б) визначення витрат на обслуговування і управління виробництвом; розрахунку собівартості одиниці
  13.  АНАЛІЗ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
      аналізу господарської діяльності розраховуються такі показники рентабельності: - рентабельність діяльності підприємства; - рентабельність реалізованої продукції; - рентабельність капіталу і його частин; - рентабельність виробничих ресурсів. Показники рентабельності можуть бути розраховані на основі балансового прибутку, прибутку від реалізації товарів або чистого прибутку.
  14.  Питання 8.2. Постійні і змінні витрати.
      аналізу залежності між собівартістю, обсягом продажів і прибутком. Наявність такої залежності менеджер використовує для визначення беззбиткового обсягу продажів і порога рентабельності. Точка критичного обсягу показує, що 8-Економіка фірми 225 загальна сума маржі за змінними витратами відшкодовує загальну суму постійних витрат за певний період. Беззбитковий (критичний) обсяг
  15.  63.6. ВИТРАТИ ПІДПРИЄМСТВА НА ВИПУСК про дукції
      аналізованому ділянці; - зміна среднеучастковой Себестоімос ти юбичі; - можлива зміна величини витрат на проведення і підтримання гірничих виробок у випадку, якщо нова техніка змінює довжину лави. Розмір витрат виробництва при застосуванні нової техніки по підприємству в цілому Снп, руб / год, визна;. Е ляется за формулою C "= Q101-C; - ± ACy ± Есо, (6.14) де QIin - обсяг
  16.  ЗАВДАННЯ
      витрати на 1 крб. товарної продукції склали 0,85 руб. У плановому періоді передбачено зменшення витрат на 1 грн. товарної продукції на 0,04 руб. і збільшення обсягу виробництва продукції на 10%. Визначте собівартість товарної продукції планового періоду. За звітними даними встановлена ??економія матеріалів за рахунок зниження норм на 5% і за рахунок зниження цін на 7%. Собівартість товарної
  17.  До глави 7
      аналізу показників необхідно побудувати аналітичну таблицю. Показники фінансово-господарської діяльності Показник На початок аналізованого періоду На кінець аналізованого періоду Відхилення Темп росту,% 1 2 3 4 1.Балансовая прибуток, тис. руб. 15 000 17 600 2600 117,33 2. Середовищ Негодова вартість виробничих фондів, тис. руб. 75000 65000 -10000 86,67 3.Общая рентабельність
  18.  10.2. Види собівартості продукції
      витрат на виробництво, собівартість ж одиниці продукції обчислюється в калькуляції собівартості. Залежно від цільового призначення виділяють собівартість: планову, яка визначається за плановими нормами і цінами на плановий обсяг продукції; звітну (фактичну), що розраховується за фактичними нормами і цінами, включаючи невиробничі витрати (втрати від браку, втрати матеріалів і продукції
енциклопедія  млинці  глінтвейн  кабачки  медовуха