Регіональна та національна економіка / Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства / Орендні відносини / Аудит / Бізнес-планування / Бухгалтерський облік і контроль / Бюджетна система / Інвестування / Інноваційна діяльність / Інформаційні системи в економіці / Кризова економіка / Лізинг / Логістика / Математичні методи та та моделювання в економіці / Організація виробництва / Оцінка і оціночна діяльність / Споживча кооперація / Страхова справа / Теорія управління економічними системами / Теорія економіки / Управління фінансами на підприємстві / Економіка гірської промисловості / Економіка міського і сільського господарства / Економіка нерухомості / Економіка нафтогазових галузей промисловості / Економіка природокористування та природоохоронної діяльності / Економіка, організація і управління підприємствами / Економічна статистики / Економічний аналіз / Економічне прогнозування
ГоловнаЕкономіка та управління народним господарствомУправління фінансами на підприємстві → 
« Попередня Наступна »
Шеремет А.Д. , Сайфулін Р.С.. Фінанси підприємств. - М., ИНФРА-М. - 343 с., 1998 - перейти до змісту підручника

11.2. Аналіз фінансової стійкості підприємства

Після визначення загальної характеристики фінансового стану і його зміни за звітний період наступним важливим завданням аналізу фінансового стану є дослідження показників фінансової стійкості підприємства. Для даного блоку аналізу вирішальне значення має питання про те, які показники відображають сутність стійкості фінансового стану. Відповідь на нього пов'язаний насамперед з балансовою моделлю, із якої виходить аналіз. В умовах ринку ця модель має наступний вигляд:

F + Е3 + Ra = Іс + Сkk + Сdk + К ° + Rp,

де умовні позначення аналогічні приведеним в табл. 11.3:

F - основні засоби і вкладення;

Е3 - запаси і витрати;

Ra - грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення , розрахунки (дебіторська заборгованість) та інші активи;

Іс - джерела власних коштів;

Сkk - короткострокові кредити і позикові кошти;

Сdk - довгострокові кредити і позикові кошти;

К0 - позички, не погашені і термін;

Rp - розрахунки (кредиторська заборгованість) та інші пасиви.

По суті справи, модель передбачає певну перегрупування статей бухгалтерського балансу для виділення однорідних з точки зору термінів повернення величин позикових коштів.

Враховуючи, що довгострокові кредити і позикові кошти спрямовуються переважно на придбання основних засобів і на капітальні вкладення, перетворимо вихідну балансову формулу:

Е3 + Ra = [(Іс + Сdk) - F] + (Сkk + К0 + Rp),

Звідси можна зробити висновок, що за умови обмеження запасів і витрат (Ез) величиною [(Іс + Сdk) - F]:

Е3? (Іс + Сdk) - F

буде виконуватися умова платоспроможності підприємства, тобто грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення (цінні папери) та активні розрахунки покриють короткострокову заборгованість підприємства (Сkk + К0 + Rp):

Rа? Сkk + К0 + Rp

Таким чином, співвідношення вартості матеріальних оборотних коштів і величин власних і позикових джерел їх формування визначає стійкість фінансового стану підприємства. Забезпеченість запасів і витрат джерелами формування є сутністю фінансової стійкості, тоді як платоспроможність виступає її зовнішнім проявом. У той же час ступінь забезпеченості запасів і витрат джерелами є причина тієї чи іншою мірою платоспроможності (або неплатоспроможності), яка виступає як наслідок забезпеченості.

Найбільш узагальнюючим показником фінансової стійкості є надлишок чи недолік джерел коштів для формування запасів і витрат, що отримується у вигляді різниці величини джерел засобів і величини запасів і витрат. При цьому мається на увазі забезпеченість певними видами джерел (власними, кредитними та іншими позиковими), оскільки достатність суми всіх можливих видів джерел (включаючи короткострокову кредиторську заборгованість та інші пасиви) гарантована тотожністю підсумків активу і пасиву балансу.

Загальна величина запасів і витрат (2) підприємства дорівнює підсумку розділу II активу балансу.

Для характеристики джерел формування запасів і витрат використовується декілька показників, що відображають різну ступінь охоплення різних видів джерел:

наявність власних оборотних коштів, рівне різниці величини джерел власних засобів і величини основних засобів і вкладень:

Eс = Іс - F;

наявність власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат, що отримується з попереднього показника збільшенням на суму довгострокових кредитів і позикових коштів:

Ет = (Іс + СДК) - F;

загальна величина основних джерел формування запасів і витрат,

рівна сумі попереднього показника і величини короткострокових кредитів і позикових коштів (до яких в даному випадку не приєднуються позики, не погашені в строк):

Е? = (Іс + Сdk) - F + Сkk = Ec + Ckk.

Кожен з наведених показників наявності джерел формування запасів і витрат повинен бути зменшений на величину іммобілізації оборотних коштів. Іммобілізація може ховатися в складі як запасів, так і дебіторів і інших активів, але визначення її величини при цьому можливо лише в рамках внутрішнього аналізу на основі облікових даних. Критерієм тут повинна служити низька ліквідність або повна неліквідність виявлених сумнівних сум.

У назві показника наявності власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат є деяка умовність. Оскільки довгострокові кредити і позикові кошти використовуються в основному на капітальні вкладення і на придбання основних засобів, то фактично показник наявності (EC) відображає скориговану величину власних оборотних коштів. Тому назва «наявність власних і довгострокових позикових джерел» указує лише на той факт, що вихідна величина власних оборотних коштів (EC) збільшена на суму довгострокових кредитів і позикових коштів.

Використовуваний в практиці капіталістичних фірм показник вартості чистих мобільних засобів, рівний різниці оборотних активів і короткострокової заборгованості, відповідає обговорюваному показнику наявності власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат. Дійсно, якщо короткострокова заборгованість буде перенесена в ліву частину балансової моделі, то остання прийме наступний вигляд:

(Е3 + Ra) - (Сkk + К0 + Rp) = (Іс + Сdk) - F.

У лівій частині рівності маємо різницю оборотних коштів підприємства і його короткострокової заборгованості, в правій - величину показника Е?. Таким чином, ці перетворення дозволяють встановити обгрунтовані взаємозв'язки між показниками фінансового стану підприємств і фірм.

Показник загальної величини основних джерел формування запасів і витрат (Е?) Є наближеним, тому що частина короткострокових кредитів видається під товари відвантажені (позначимо цю частину короткострокових позичок, не призначених для формування запасів і витрат, - ? Кt), а для покриття запасів і витрат залучається частина кредиторської заборгованості (позначення -? RP), зарахована банком при кредитуванні. Величини? Кt і? RP в балансі не відображаються, для них можна оцінити лише верхні межі. Позики під товари відвантажені обмежені зверху дебіторською заборгованістю за товари, роботи і послуги, а кредиторська заборгованість, зарахована банком при кредитуванні, не перевищує суми заборгованості за товари і послуги і заборгованості за авансами одержаними.

Якщо величини? Кt і? RP визначені в рамках внутрішнього аналізу:-основі облікових даних, то показник Е? коригується на величину

? =? RP -? Кt

таким чином:

?? = Е? +?.

Наближеність, оцінний характер показника загальної величини основних джерел формування запасів і витрат неминучі при обмеженості інформації, використовуваної в ході зовнішнього аналізу фінансового стану. Незважаючи на ці недоліки, показник?? дає суттєвий орієнтир для визначення ступеня фінансової стійкості.

Трьом показникам наявності джерел формування запасів і витрат відповідають три показники забезпеченості запасів і витрат джерелами їх формування:

надлишок (+) або нестача (-) власних оборотних коштів

± Еc = Еc - Е3;

надлишок (+) або нестача (-) власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат

± еt = еt-E3 = (ЕC + KT) - Е3;

надлишок (+) або нестача (-) загальної величини основних джерел для формування запасів і витрат

± Е? = Е? - Е3 = (ЕC + KT + СKK) - Е3.

Обчислення трьох показників забезпеченості запасів і витрат джерелами їх формування дозволяє класифікувати фінансові ситуації за ступенем їхньої стійкості.

Можливо виділення чотирьох типів фінансової стійкості:

1) абсолютна стійкість фінансового стану, що зустрічається рідко і являє собою крайній тип фінансової стійкості. Вона задається умовами

Е3 <ЕC + СKK;

2) нормальна стійкість фінансового стану підприємства, що гарантує його платоспроможність,

Е3 = ЕC + СKK;

3) нестійкий фінансовий стан, пов'язана з порушенням платоспроможності, при якому проте зберігається можливість відновлення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних коштів і збільшення власних оборотних коштів,

Е3 = ЕC + СKK + С °,

де С ° - джерела, що послабляють фінансову напруженість;

СKK - кредити банків під товарно-матеріальні цінності з урахуванням сум, зарахованих банком при кредитуванні.

Фінансова нестійкість вважається нормальною (припустимою), якщо величина залучених для формування запасів і витрат короткострокових кредитів і позикових коштів не перевищує сумарної вартості виробничих запасів і готової продукції (найбільш ліквідної частини запасів і витрат), т. е. якщо виконуються умови

де: Z1 - виробничі запаси;

Z2 - незавершене виробництво;

Z3 - витрати майбутніх періодів;

Z4 - готова продукція;

(СKK - [± Е?]) - частина короткострокових кредитів і позикових коштів, що бере участь у формуванні запасів і витрат.

Якщо умови не виконуються, то фінансова нестійкість вважається ненормальною і відображає тенденцію до істотного погіршення фінансового стану. Частка покриття короткостроковими кредитами вартості виробничих запасів і готової продукції, обумовлена ??величиною

фіксується в кредитному договорі з банком і тим самим задає більш точний критерій розмежування нормальної і ненормальної нестійкості.

4) кризовий фінансовий стан, при якому підприємство знаходиться на межі банкрутства, оскільки в даній ситуації грошові кошти, короткострокові цінні папери і дебіторська заборгованість підприємства не покривають навіть його кредиторської заборгованості і прострочених позик,

.

Поряд з оптимізацією структури пасивів у ситуаціях, що задаються останніми двома умовами, стійкість може бути відновлена ??шляхом обгрунтованого зниження рівня запасів і витрат.

Схема, узагальнююча алгоритми розрахунків показників фінансового становища підприємства, представлена ??на рис. 11.1.

Кожен з чотирьох типів фінансової стійкості характеризується набором однотипних показників, що дають повну картину фінансового стану підприємства. До цих показників відносяться: коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат джерелами коштів; надлишок (або нестача) засобів для формування запасів і витрат; запас стійкості фінансового стану (у днях); надлишок (або нестача) засобів на 1 тис. руб. запасів.

В даний час багато підприємств знаходяться в кризовому стані. Запаси і витрати перевищують джерела формування. Нестача обігових коштів покривається за рахунок кредиторської заборгованості, зобов'язань перед бюджетом, з оплати праці тощо

Щоб зняти фінансове напруження підприємствам необхідно з'ясувати причини різкого збільшення на кінець року таких статей матеріальних оборотних коштів: виробничі запаси, незавершене виробництво, готова продукція і товари. Це вже завдання внутрішнього фінансового аналізу.

У рамках внутрішнього аналізу здійснюється поглиблене дослідження фінансової стійкості підприємства на основі побудови балансу неплатоспроможності, що включає наступні взаємопов'язані групи показників.

1. Загальна величина неплатежів:

прострочена заборгованість по позиках банку;

прострочена заборгованість по розрахункових документах постачальників;

недоїмки до бюджетів;

інші неплатежі, у тому числі з оплати праці;

2. Причини неплатежів:

недолік власних оборотних коштів;

надпланові запаси товарно-матеріальних цінностей;

 товари відвантажені, не сплачені в строк покупцями; товари на відповідальному зберіганні у покупців через відмови від акцепту; 

 іммобілізація оборотних коштів у капітальне будівництво, в заборгованість працівників за отриманими ними позичкам, а також у витрати, не перекриті засобами спеціальних фондів і цільового фінансування. 

 3. Джерела, що послабляють фінансову напруженість: 

 тимчасово вільні власні кошти (фонди економічного стимулювання, фінансові резерви та ін); 

 залучені кошти (перевищення нормальної кредиторської заборгованості над дебіторською); 

 кредити банку на тимчасове поповнення оборотних коштів та інші позикові кошти. 

 При повному обліку загальної величини неплатежів і джерел, що послаблюють фінансову напруженість, підсумок по групі 2 повинен дорівнювати сумі підсумків по групах 1 і 3. Для аналізу фінансового стану, платіжної дисципліни і кредитних відносин рекомендується розглядати дані показники в динаміці (наприклад, поквартально). 

 Повернемося до основної балансової моделі, що має наступний вигляд: 

 F + Е3 + Ra = Іс + Сdk + Сkk + К0 + Rp. 

 де умовні позначення відповідають прийнятим раніше. 

 Спираючись на зовнішні ознаки фінансового благополуччя, ми визначили необхідні критерії і типи фінансової стійкості підприємства. Сутність фінансової стійкості визначалася як забезпеченість запасів і витрат джерелами формування коштів, т.

 е. 

 Е3? (Іс + Сdk) - F. 

 Однак очевидно, що з умови платоспроможності підприємства насправді витікає не одне, а два напрями оцінки фінансової стійкості підприємства. 

 1. Оцінка фінансової стійкості підприємства виходячи зі ступеня покриття запасів і витрат джерелами коштів, тобто з умови 

 Е3? (Іс + Сdk) - F. 

 2. Оцінка фінансової стійкості підприємства виходячи зі ступеня покриття основних засобів та інших необоротних активів джерелами коштів, тобто з умови 

 де (Іс + Сdk) являє собою величину капіталу підприємства. Власний капітал і довгострокові кредити і позики є стабільними джерелами фінансування діяльності підприємства. 

 Обидва напрямки оцінки фінансової стійкості виходять із загальної формули стійкості, тобто з умови 

 F + Е3? Іс + Сdk, 

 яке означає, що вкладення капіталу в основні засоби та матеріальні запаси не повинні перевищувати величину власного і прирівняного до нього капіталу. 

 У табл. 11.4 наводиться класифікація типів фінансової стійкості для умов другого напрямку оцінки. Обмеження для F легко виводяться з основної балансової моделі і приведених в табл. 11.4 нерівностей. 

 Фінансова стійкість - це стан рахунків підприємства, що гарантує його постійну платоспроможність. У результаті здійснення будь-якої господарської операції фінансовий стан підприємства може залишитися незмінним, або поліпшитися, або погіршитися. Потік господарських операцій, що здійснюються щодня, є як би «підбурювачем» певного стану фінансової стійкості, причиною переходу з одного типу стійкості в інший. Знання граничних меж зміни джерел коштів для покриття вкладень капіталу в основні фонди чи виробничі запаси дозволяє генерувати такі потоки господарських операцій, які ведуть до поліпшення фінансового стану підприємства, до підвищення його стійкості. 

 3. Оцінка коефіцієнтів ринкової стійкості. Фінансові коефіцієнти ринкової стійкості багато в чому базуються на показниках рентабельності підприємства, ефективності управління та ділової активності. Їх слід розраховувати на певну дату складання балансів і розглядати в динаміці. Надамо читачеві можливість розрахувати ці показники за даними балансу підприємства. 

 Однією з найважливіших характеристик стійкості фінансового стану підприємства, його незалежності від позикових джерел коштів є коефіцієнт автономії (кa), рівний частці джерел коштів в загальному підсумку балансу. 

 Нормальне мінімальне значення коефіцієнта автономії оцінюється на рівні 0,5. Нормальне обмеження кa? 0,5 означає, що всі зобов'язання підприємства можуть бути покриті його власними засобами. Виконання обмеження важливо не тільки для самого підприємства, але і для його кредиторів. 

 Зростання коефіцієнта автономії свідчить про збільшення фінансової незалежності підприємства, зниженні ризику фінансових труднощів у майбутньому. 

 Така тенденція з точки зору кредиторів підвищує гарантованість підприємством своїх зобов'язань. 

 Коефіцієнт автономії доповнює коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів (Кз / с), рівний відношенню величини зобов'язань підприємства до величини його власних коштів. 

 Взаємозв'язок коефіцієнтів Кз / с і кa. 

 Суттєвою характеристикою стійкості фінансового стану є коефіцієнт маневреності, рівний відношенню власних оборотних коштів підприємства до загальної величини джерел власних коштів. Він показує, яка частина власних коштів підприємства знаходиться в мобільній формі, що дозволяє відносно вільно маневрувати цими коштами. Високі значення коефіцієнта маневреності позитивно характеризують фінансовий стан проте будь-яких усталених у практиці нормальних значень показника не існує. Іноді в спеціальній літературі в якості оптимальної величини коефіцієнта рекомендується величина 0,5. 

 Відповідно до тієї визначальною роллю, яку відіграють для аналізу фінансової стійкості абсолютні показники забезпеченості підприємства засобами джерел формування запасів і витрат, одним з головних відносних показників стійкості фінансового стану є коефіцієнт забезпеченості власними коштами (IP), рівний відношенню величини власних оборотних коштів до вартості запасів і витрат підприємства. 

 Його нормальне обмеження, одержуване на основі статистичних усреднений даних господарської практики, має наступний вигляд: 

 (К °)? 0,6? 0,8. 

 Важливу характеристику структури коштів підприємства дає коефіцієнт майна виробничого призначення (Кп.ім), рівний відношенню суми вартості (взятої по балансу) основних засобів, капітальних вкладень, устаткування, виробничих запасів і незавершеного виробництва до підсумку балансу. 

 На основі даних господарської практики нормальним вважається таке обмеження показника: Кп.ім? 0,5. 

 У разі зниження значення показника нижче критичної межі доцільне залучення довгострокових позикових засобів для збільшення майна виробничого призначення, якщо фінансові результати в звітному періоді не дозволяють істотно поповнити джерела власних коштів. 

 Для характеристики структури джерел коштів підприємства поряд з коефіцієнтами автономії, співвідношення позикових і власних коштів, маневреності слід використовувати також приватні показники, що відображають різноманітні тенденції у зміні структури окремих груп джерел. До таких показників в першу чергу відноситься коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів, рівний відношенню величини довгострокових кредитів і позикових коштів до суми джерел власних коштів підприємства і довгострокових кредитів і позик. 

 Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів дозволяє приблизно оцінити частку позикових коштів при фінансуванні капітальних вкладень. 

 Коефіцієнт короткострокової заборгованості виражає частку короткострокових зобов'язань підприємства у загальній сумі зобов'язань. 

 Коефіцієнт автономії джерел формування запасів і витрат показує частку власних оборотних коштів у загальній сумі основних джерел формування запасів і витрат. 

 Коефіцієнт кредиторської заборгованості й інших пасивів виражає частку кредиторської заборгованості й інших пасивів у загальній сумі зобов'язань підприємства. 

 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "11.2. Аналіз фінансової стійкості підприємства"
  1.  Тема 1 СТІЙКІСТЬ ЯК ОСНОВНА КОНЦЕПЦІЯ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ
      стійкість банку, структурні складові категорії "стійкість комерційного банку". Характеристика заходів впливу (зовнішні і внутрішні, об'єктивні і суб'єктивні) на стійкість комерційного
  2.  Тема 8 ФІНАНСОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ КЛІЄНТА БАНКУ
      аналіз їх обліку з боку банку. Економічні інтереси банку і вплив параметрів клієнта на стійкість банку. Технологія фінансового менеджменту клієнта. Проектно-орієнтований підхід до вирішення проблем клієнта. Покрокова схема розробки і впровадження банківського продукту (технології). Можливості регулювання стійкості банку. Ризики проекту фінансового менеджменту клієнта. Діагностика
  3.  Тема 4 ФІНАНСОВИЙ АНАЛІЗ І ЙОГО РОЛЬ В УПРАВЛІННІ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ
      аналізу в комерційному банку. Зовнішній і внутрішній фінансовий аналіз. Фінансовий аналіз як інструмент економічної ефективності управління банком. Об'єкти фінансового аналізу в банку. Два напрями оцінки при фінансовому аналізі в комерційному банку: системний аналіз фінансових результатів та фінансового стану банку; кількісні методи фінансового аналізу. Основні завдання та функції
  4.  АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ
      аналізу - розрахунок ключових параметрів, що дають об'єктивну картину фінансового стану підприємства, його прибутків і збитків, змін у структурі активів і пасивів. Основними функціями фінансового аналізу є: - об'єктивна оцінка фінансового стану, фінансових результатів, ефективності та ділової активності підприємства; - прогнозування можливих фінансових результатів; -
  5.  8.4.2. Абсолютні показники фінансової стійкості
      аналізі фінансової ситуації на підприємстві з використанням названих показників виділяють чотири типи фінансової стійкості (табл. 8.4). Фінансова нестійкість вважається нормальною (припустимою), якщо величина залучених для формування запасів короткострокових кредитів і позикових коштів не перевищує сумарної вартості сировини, матеріалів і готової продукції, тобто якщо виконуються
  6.  РОЗДІЛ II. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ТА ЕКОНОМІЧНІ УМОВИ ВИБОРУ ІНОЗЕМНОГО ПАРТНЕРА
      аналізу та показники потенціалу. Основні показники діяльності та фінансової стійкості іноземних фірм. Аналітичні коефіцієнти. Аналіз тенденцій. Тема 9. ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗЕД Джерела комерційної інформації. Постійні публікації. Використання баз даних («Консультант», «Гарант»), електронної мережі Інтернет. Технології зовнішніх комунікацій в
  7.  Пястолов С.М.. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства: Підручник. - 3-е изд., Стер. - М.: Видавничий центр «Академія». - 336 с., 2004

  8.  2.1. Основи організації аналізу і діагностики діяльності підприємства
      аналізу і діагностики діяльності підприємства є теорії управління та корпоративного контролю. Система аналізу і діагностики фінансово-господарської-ної діяльності підприємства включає суб'єкти, об'єкти і певні взаємовідносини між ними, а також певну інфраструктуру, що забезпечує інформаційні, технічні, функціональні умови аналізу і діагностики. На кожному
  9.  ПЕРЕДМОВА
      аналізу і діагностики фінансово-господарської ної діяльності підприємства - підвищення ефективності його роботи на основі системного вивчення всіх видів його діяльності. У процесі аналізу і діагностики фінансово-господарської діяльності підприємства нсследуются сукупність технологічних, соціально-економічних, правових, екологічних та інших процесів, закономірності формування, побудови та
  10.  3.6. Джерела формування оборотних коштів.
      аналізі застосовуються такі показники: наявність власних оборотних коштів; співвідношення між власними і позиковими ресурсами; платоспроможність підприємства, і його ліквідність; оборотність оборотних коштів та ін Наявність власних оборотних коштів, а також співвідношення між власними і позиковими оборотними ресурсами характеризують ступінь фінансової стійкості підприємства.
  11.  ВКАЗІВКИ ЩОДО ВИКОНАННЯ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ
      аналізу необхідно обгрунтувати і вказати джерело. Для аналізу необхідно використовувати матеріал конкретних підприємств або організацій. За отриманими в результаті аналізу даних необхідно зробити конкретні пропозиції або рекомендації. Контрольна робота повинна бути акуратно оформлена. Забороняється скорочувати слова. Усі наведені в роботі таблиці та рисунки необхідно оформляти відповідно до
  12.  Витрати маркетингу
      аналіз ринкових досліджень, формування системи ФОССТИС, розробку комплексу маркетингових заходів, підтримку конкурентоспроможності товару, іміджу фірми і створення стійкого становища на
  13.  533. ПОКАЗНИКИ, оцінюють фінансовий стан ПІДПРИЄМСТВА
      аналізований період дозволяють виявити найбільш значимі позиції його фінансового становища, оцінити результативність діяльності за звітний період і намітити дії, що сприяють поліпшенню стану фінансового становища підприємства. Здійснення фінансового аналізу передбачає: - вибір показників, прийнятних для оцінки фінансового стану підприємства: - розрахунок кількісного
  14.  СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 1.
      аналіз. Управління капіталом. Вибір інвестицій. Аналіз звітності. 2-е вид. - М.: Фінанси і статистика, 1997. 15. Крейнина М. Н. Аналіз фінансового стану й инвестицион ної привабливості акціонерних товариств у промисловості, будівництві та торгівлі. - М.: ДІС, t994. 16. ЛембденДж., ТаргетД. Фінанси в малому бізнесі. - М.: Фінан си і статистика, 1995. 17. Математика і кібернетика
  15.  Екзаменаційні квитки
      аналізу і його зв'язок з іншими економічними дисциплінами. 2. Показники, що характеризують технічний рівень розвитку виробництва. 3. Завдання на факторний аналіз прибутку. Квиток 2 січня. Російські традиції в економічному аналізі. Вимоги міжнародних стандартів управлінського обліку. 2. Показники, що характеризують рівень розвитку організації праці. 3. Завдання на розрахунок
  16.  Бердникова Т. Б. .. Аналіз і діагностика фінансово-господарської діяльності підприємства: Учеб. посібник. - М.: ИНФРА-М,. -215 С., 2007

  17.  Тема 7 ФІНАНСОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ У КОМЕРЦІЙНОМУ БАНКУ
      фінансового менеджменту в комерційному банку. Об'єкт, предмет і мета діяльності фінансового менеджменту. Об'єкт і суб'єкт управління. Фінансовий менеджмент як система відносин з управління стійкістю банку. Продуктовий ряд комерційного банку як предмет фінансового менеджменту. Управління активами і пасивами. Управління ліквідності. Управління ресурсною базою. Управління кредитним
  18.  Імідж
      фінансового становища на
енциклопедія  млинці  глінтвейн  кабачки  медовуха