Регіональна і національна економіка / Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства / Орендні відносини / Аудит / Бізнес- планування / Бухгалтерський облік і контроль / Бюджетна система / Інвестування / Інноваційна діяльність / Інформаційні системи в економіці / Кризова економіка / Лізинг / Логістика / Математичні методи і та моделювання в економіці / Організація виробництва / Оцінка і оціночна діяльність / Споживча кооперація / Страхова справа / Теорія управління економічними системами / Теорія економіки / Управління фінансами на підприємстві / Економіка гірської промисловості / Економіка міського і сільського господарства / Економіка нерухомості / Економіка нафтогазових галузей промисловості / Економіка природокористування та природоохоронної діяльності / Економіка, організація і управління підприємствами / Економічна статистики / Економічний аналіз / Економічне прогнозування
ГоловнаЕкономіка та управління народним господарствомЕкономіка міського і сільського господарства → 
« Попередня Наступна »
Коробко В. І.. Економіка міського господарства: навч. посібник для студ. вищ. навч. закладів. - 2-е вид., Стер. - М.: Видавничий центр «Академія». - 160 с., 2008 - перейти до змісту підручника

11.4. Фінансування підприємств міського господарства в ході реформи ЖКГ

Концепція реформи ЖКГ РФ, як зазначалося, визначила комплекс заходів, спрямованих на перехід ЖКГ в режим беззбиткового функціонування шляхом ліквідації перехресного субсидування, поетапного підвищення платежів населення за ЖКП при забезпеченні заходів щодо зниження витрат підприємств і соціальний захист незаможних категорій населення на період до 2003 р.

Цей період поетапного переходу платежів населення за ЖКП на 100% продовжений до 2008 р.

Остаточно проблема з повною оплатою населенням послуг ЖКГ узаконена Постановою Уряду РФ «Про вдосконалення системи оплати житла і комунальних послуг та заходи з соціального захисту населення» від 2 серпня 1999 р. № 887.

Що стосується міських (муніципальних) властей, то їм повністю передаються питання інженерного облаштування житлового фонду, капітального ремонту, модернізації та надання громадянам житла.

На федеральному рівні будуть встановлюватися тільки мінімальні державні соціальні стандарти, в тому числі і з житлово-комунального обслуговування, нижче яких надання послуг ЖКГ для населення неприпустимо.

Ключовою ланкою економічних реформ ЖКГ є створення законодавчої та нормативно-методичної бази функціонування підприємств в міському господарстві на принципах самофінансування (без прямих бюджетних дотацій).

Зміна джерел фінансування послуг ЖКГ в ході реформи. Уявімо динаміку змін, що відбуваються у сфері фінансування (оплати) послуг ЖКГ у вигляді діаграми (рис. 11.1), на якій

Dx = D2 = Д = ОД + ДД + Д С, + QFj + F ^ +

де і - змінна по роках перехідного періоду.

Значення сумарної величини доходів D} в 1996 р. і D2 в 2003 р. приймаються рівними. При цьому враховується можливе зростання роздрібних цін на продукцію, сировину і матеріали, з одного боку, і зниження витрат підприємств міського господарства за рахунок реалізації основних елементів реформи ЖКГ - з іншого.

Діаграма побудована на основі сформованого співвідношення обсягу споживання житлово-комунальних послуг та сталих обсягів фінансування між населенням та організаціями у співвідношенні 6:4 на момент активної реалізації ре-форми. Таким чином, по осі ординат відкладаємо доходи ЖКГ, що формуються в 1996 р. за рахунок таких джерел:

OA - платежі організацій (підприємств), у тому числі бюджетної сфери - (близько 37 - 40%) ;

АВ - кошти перехресного субсидування, які оплачувалися цими організаціями, матеріального виробництва шляхом завищення тарифів на споживані і комунальні послуги (до 15%);

BCF - бюджетне фінансування , компенсує: -

різницю в тарифах, встановлюваних для населення і фактичною вартістю послуг, що поставляються (близько 20%); -

пільги, що надаються підприємствами ЖКГ населенню відповідно до чинним законодавством (близько 7%);

FE - платежі населення за послуги ЖКГ (в середньому близько 16 - 20% з урахуванням наданих пільг);

EJ - субсидії (компенсації),%, з оплати житла і комунальних послуг незаможними категоріями громадян (~ 1%).

Безсумнівно, вказані параметри будуть різними для кожного окремо взятого муніципального освіти. При цьому важливе значення будуть грати адміністративно-територіальні, виробничо-економічні, географічні, кліматичні, демографічні та інші чинники, що характеризують основу цивільних і соціально-політичних відносин в даному місті (населеному пункті). У даному прикладі розглядаються среднероссийские значення зазначених параметрів, наведених у матеріалах Держкомстату Росії.

У 1996 р. платежі споживачів підприємствам ЖКП (OA і ЇЇ) за спожиті послуги становлять у середньому не набагато більше

50% від витрат. Інші кошти повинні були надходити підприємствам ЖКГ за рахунок місцевого бюджету (BCF; EJ), що становило 40 - 50% муніципальних бюджетів і за рахунок ведення перехресного субсидування (АВ) підприємств міської економіки.

Для більш повного розуміння механізму формування дохідної частини підприємств ЖКГ розглянемо особливості надходження фінансових коштів по кожному з джерел.

Платежі організацій та перехресне субсидування. Ця група споживачів комунальних послуг може бути згрупована за трьома основними ознаками:

промислова група споживачів (промисловість, торгівля, малий бізнес тощо);

сільськогосподарські спожи тели;

споживачі бюджетної сфери, які в свою чергу умовно можуть бути поділені на організації бюджетної сфери місцевого, регіонального та федерального значення.

Розглянемо кожну з груп.

Промислова група споживачів. Найбільш стабільною споживачкам і платниця ЖКП,-без сумніву, необхідно вважати цю групу, яка навіть в умовах економічної кризи залишається надійним партнером комунальних підприємств, пропонуючи за відсутності «живих грошей» бартерні або залікові (вексельні) варіанти розрахунків за спожиті ресурси.

Партнерські відносини поки зберігаються тут при свідомо завищеному тарифі на комунальні послуги внаслідок перехресного субсидування, погіршуються господарсько-фінансову діяльність цих підприємств.

При цьому держава, регіональні та місцеві влади зацікавлені в розвитку виробничого потенціалу, зростання обсягу валового національного та регіонального продукту. У цій ситуації ліквідація перехресного субсидування веде до зменшення фінансового навантаження на підприємства та сприяє їх розвитку. Збереження і тим більше посилення перехресного субсидування підриває конкурентоспроможність місцевих (вітчизняних) підприємств і в кінцевому результаті призводить до нерентабельності виробництва.

Крім того, не можна вважати, що при перехресному субсидуванні бюджетні витрати на ЖКГ у порівнянномуобсязі перекладені на господарські суб'єкти міської економіки. Цей процес веде не тільки до непрямих, а й прямих втрат бюджетних коштів.

Прямі втрати - це податки, не зібрані через зменшення прибутку підприємств. При витратному формуванні вартості послуг ЖКГ (собівартість плюс рентабельність), яке сьогодні часто використовується при формуванні муніципального замовлення, до розміру перехресного субсидування додається величина рентабельності і відповідних податків.

Відомі випадки, коли втрати бюджету через це більше, ніж величина зменшення дотацій на ЖКГ за рахунок введення перехресного субсидування.

Велике значення мають і непрямі втрати. Перехресне субсидування зменшує зарплату, доходи населення, що в свою чергу веде до неможливості підвищення тарифів для населення за ЖКП.

Тому ліквідація перехресного субсидування на кінцевому етапі розглянутого періоду (2003 р.), коли АВ = 0 (див. рис. 11.1), є одним з основних завдань, спрямованих на успішну реалізацію реформи у житлово- комунальному секторі міської економіки.

Сільськогосподарські споживачі. Сільськогосподарські організації споживають, як правило, комунальні послуги за пільговими тарифами або тарифами, відповідним витратам комунальних підприємств. Розрахунки за спожиті ресурси здійснюються, як правило, по бартерно-заліковою схемою. «Живих грошей», за рідкісним винятком, від сільгоспвиробників не надходить. Джерелом покриття випадаючих доходів при наданні комунальних послуг сільгоспвиробникам за пільговими тарифами є перехресне субсидування.

Споживачі бюджетної сфери. 1. Бюджетні організації місцевого значення (установи освіти, культури, охорони здоров'я, правопорядку та ін.)

Фінансування комунальних витрат цих організацій передбачається у Фінансовому плані організації; джерелом покриття цих витрат, по суті, є місцевий бюджет. При сьогоднішній економічній ситуації для більшої частини муніципальних бюджетів це, як правило, не виконує,-травні стаття фінансового плану. В умовах неможливості відключення цих об'єктів комунального обслуговування з правових і морально-етичним нормам поставка послуг цим споживачам здійснюється без повної їх оплати. Тут також має місце залікова схема погашення боргів адміністрацією за організації бюджетної сфери перед комунальними підприємствами за спожиті ними комунальні послуги.

2. Бюджетні організації федерального значення (установи Міноборони Росії, МВС Росії, Мін'юст Росії та інші федеральні органи), фінансування комунальних витрат яких здійснюється з федерального бюджету.

Як показує досвід останніх років, розрахунки за спожиті цими установами та організаціями комунальні ресурси залежать від багатьох факторів, кількість яких множиться в міру проходження коштів з федерального центру до конкретної організації ЖКГ. Крім того, в умовах тотального невиконання договірних зобов'язань традиційно зберігається залишковий принцип фінансування міністерствами і відомствами споживаних підвідомчими організаціями ЖКП.

Можливість взаємозаліку тут більш ускладнена, так як задіяні федеральні фінансові органи, і з цієї причини борги цих організацій, по суті, є безповоротними вже протягом багатьох років. У багатьох випадках ці борги є причиною порушення справ про неспроможність і банкрутство комунальних підприємств на місцях.

Таким чином, розглядаючи платежі організацій в якості одного з джерел функціонування підприємств ЖКГ, слід констатувати, що в умовах перехідної економіки, коли ще продовжують діяти адміністративні механізми управління господарсько-фінансовою діяльністю, промислова група споживачів створює багато фінансових проблем для комунальних підприємств і муніципальних властей щодо забезпечення сталого функціонування систем інженерної інфраструктури міст і населених пунктів.

Причина цього - недостатньо повне правове забезпечення регулювання господарсько-фінансових, договірних, претензійно-ис-кових, судових та інших правовідносин у сфері виробництва та споживання послуг ЖКГ.

Обсяги споживаних цими споживачами комунальних послуг, по всій видимості, будуть зберігатися стійкими ще довго. У рамках розглянутої нами моделі з урахуванням прийнятих припущень, а також зміни кількості організацій в кожній з підгруп (зменшення числа великих споживачів і збільшення числа підприємств малого бізнесу), часткової комерціалізації бюджетної сфери (охорони здоров'я, освіти), та посилення ролі обліку споживаних ресурсів, використання альтернативних джерел ресурсоснабженія обсяг фінансування на кінцевому етапі розглянутого періоду (2003 р.), ОД при побудові діаграми приймається рівним OA (див. рис. 11.1).

Більше того, необхідно відзначити, що проведене впорядкування законодавчої бази та організаційно-економічних механізмів взаємовідносин у сфері виробництва і споживання ЖКП дозволить до кінця розглянутого періоду підвищити дисципліну виконання договірних відносин з поставки споживачам комунальних послуг, у тому числі щодо їх оплати «живими грошима» у встановлених обсягах і у встановлені терміни.

У перспективі настане час, коли судовий позов комунального підприємства до місцевої адміністрації за невиконання договірних зобов'язань з фінансування поставлених комунальних послуг для пільгових і бюджетних споживачів і позитивне рішення суду з даного питання не будуть заканчи-тися рішенням адміністрації про розформування комунального підприємства.

Платежі населення. Хоча частка оплати споживаних населенням послуг ЖКГ у розглянутий період (1996 р.) становила близько 20% від витрат на їх виробництво з урахуванням наданих населенню пільг, ця складова функціонування житлово-комунальної сфери продовжувала залишатися найбільш стійким джерелом фінансування виробників ЖКП. Збирання платежів за житло та комунальні послуги від населення становить -80% (і це в умовах, коли житлово-комунальне обслуговування не завжди задовольняє пропонованим параметрам якості, а правова база взаємин між населенням і організаціями, що здійснюють житлово-комунальне обслуговування, тільки формується у вигляді договорів найму, договорів технічного обслуговування житла, а в окремих регіонах і договорів на поставку комунальних послуг).

 Відповідно до діючих нормативно-правовими актами здійснюється поетапне підвищення рівня оплати населенням житла і комунальних послуг по роках перехідного періоду: 1997 р. - 35% від витрат, 1998 р. - 50, 1999 р. - 60, 2000 р. - 70, 2001 р. - 80, 2002 р. - 90%. У 2003 р. - перехід до повної оплати 

 Рис. 11.2. Платоспроможність населення за ЖКП: 1

 - Субсидії населенню на оплату ЖКП; 2 - фактична оплата ЖКП населе 

 ням; 3 - доходи на оплату ЖКП 

 населенням витрат з виробництва житлово-комунальних послуг з урахуванням капітального ремонту та без урахування страхування житла. Водночас, як зазначалося, в рамках реформи ЖКГ повинні здійснюватися заходи організаційно-правового та технічного характеру, спрямовані на зниження витрат підприємств, що виробляють послуги ЖКГ, і створюватися механізми соціального захисту населення при введенні нової системи оплати житла і комунальних послуг. 

 Таким чином, величина платежів населення в доходах ЖКГ, складова на початковому шпі розглянутого періоду (FE на рис. 11.1) близько 20%, трансформується на кінцевому етапі реформ в повну оплату громадянами (за винятком незаможних категорій населення) споживаних ЖКП. При цьому змінюється і рівень соціального захисту населення. Якщо на початковому етапі рівень субсидованого населення становить на діаграмі близько 1% (величина BJ), то при переході на 100%-ву оплату послуг ЖКГ населенням субсидії повинні будуть одержувати близько 25% населення (величина FJ), що проживає у державному і муніципальному житловому фонді . 

 На рис. 11.2 як приклад представлений графік платоспроможною можливості населення за житло та комунальні послуги [17]. 

 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "11.4. Фінансування підприємств міського господарства в ході реформи ЖКГ"
  1.  Тема 7. Економічний розвиток СРСР.
      господарства в 1929-1932
  2.  В.Я.Портяков. Економічні реформи в Китаї (1979 - 1999 рр..). М.: Інститут Далекого Сходу РАН, 178 с., 2003

  3.  Тема 7. ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК СРСР
      господарського механізму. Заходи з підйому сільського господарства. Господарська реформа 1965 пошуки шляхів удосконалення господарського
  4.  11.5. Дотації та пільги населенню
      фінансування, і переходу до адресної соціальної захисту населення через програму житлових субсидій. Для наочності сприйняття повернемося до графіка платоспроможності. При встановленому федеральним стандартом рівні оплати послуг населенням у розмірі 50% величина дотацій ЖКГ буде позначена на рис. 11.2 прямокутником EFHJ. Бюджет дотує і малоимущее населення (область ABCDE) і громадян з
  5.  Коробко В. І.. Економіка міського господарства: навч. посібник для студ. вищ. навч. закладів. - 2-е вид., Стер. - М.: Видавничий центр «Академія». - 160 с., 2008

  6.  4.2.2. Сільське населення.
      підприємства (в основному це установи управління та сфери обслуговування) розташовані безпосередньо в сільських поселеннях, особливо в найбільш великих. З'явилися нові населені пункти чотирьох типів: 1) фермерські селища; 2) селища біженців і вимушених переселенців; 3) котеджні і дачні селища в передмістях найбільших міст; 4) колишні селища міського типу, перетворені в сільські
  7.  ВСТУП
      підприємств та установ, які обслуговують населення (житлово-комунальне господарство, заклади охорони здоров'я, освіти, культури тощо); «діяльність міста в особі його міських публічних органів, спрямованих на задоволення відомих колективних потреб населення» (трактування Л. А. Велихова ). У поняття «колектив-іівньїе потреби» населення включають: жілішно-комуналь-ве
  8.  3.2. Джерела фінансування некомерційних організацій
      фінансування. Некомерційні мети господарювання вимагають від них не тільки розробки власних дохідних напрямків діяльності, а й залучення зовнішніх джерел фінансування з боку держави, населення і приватного сектора. Джерела фінансування некомерційних організацій поділяються на три групи: залучені, державні, власні кошти. До залученому фінансуванню
  9.  Біржа фондова
      фінансування окремих державних програм. У ході роботи біржі встановлюється курс цінних паперів, що обертаються на біржі, в тому числі акцій і облігацій акціонерних компаній і облігацій державних
  10.  1.3. Територіальна структура господарства, її структура
      міських агломерацій. Поширившись в 1960-70-і рр.. поняття про територіальну структуру господарства, з часом перетворилося на глибоко розроблену концепцію. У її становленні найбільш активну участь взяли І.М.Маергойз, П.М.Алампіев, Г.М.Лаппо, А.М.Паламарчук, О.Г.Топчієв. Особливо значний внесок у розвиток концепції пов'язаний з ім'ям І.М.Маергойза. Він сформулював поняття
  11.  Тема 2.Основні РИСИ РОЗВИТКУ первіснообщинний, рабовласницький І феодального способу виробництва
      міських республік Північної Італії в XI-XV століттях. Міська економіка. Рівень суспільного розподілу праці. Цеховий лад. Розвиток товарно-грошових відносин і зародження капіталістичного
  12.  СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 1.
      міського господарства / JT.A. Веліхов. - M.-JI.: Госиздат, 1928. 4. Воронін А. Г. Основи управління муніципальним господарством: навч. посібник / А.Г.Воронін, В.А.Лапін, А.Н.Шіроков. - М.: Справа, 1998. 5. Григор'єв В. В. Управління муніципальної нерухомістю: навч. посібник / В.В.Грігорьев, І.А.Остріна, А.В.Руднев. - М.: Справа, 2001. 6. Занадворов В. С. Економіка міста: навч.
  13.  ТЕМА 7. ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК СРСР
      фінансування; в) поділі власних коштів підприємств і кредитів банку; г) у позаплановому перерозподіл коштів. У 1931 році був встановлений мінімальний, загальний рівень відрахувань від прибутку підприємств до бюджету у розмірі: а) 10%, б) 30%; в) 50%; г)
енциклопедія  млинці  глінтвейн  кабачки  медовуха