ГоловнаЕкономічна географіяРегіональна економіка → 
« Попередня Наступна »
В.І. Борисевич, П.С. Гейзлер, B.C. Фатєєв. Економіка регіону: Учеб. посібник. - Мн.: БГЕУ. -432 С., 2002 - перейти до змісту підручника

12.2. Прогнозування та планування житлового господарства

З урахуванням складу житлового господарства проводиться прогнозування його стану і розвитку. Процес прогнозування виконується за двома напрямками - утримання наявного та зведення нового житла за рахунок капітального будівництва.

Утримання житлового фонду включає ряд видів робіт, у тому числі експлуатацію, ремонт і реконструкцію (рис. 12.1). Зміст житлових будинків 1 січня Експлуатація Ремонт Реконструкція Санітарне зміст Технічне обслуговування поточний капітальний

Рис. 12.1. Функціональна структура процесу утримання житлового фонду

Експлуатація житлових будинків - це комплекс заходів, спрямованих на підтримку будинків і їх інженерного обладнання в стані, що забезпечує надійне функціонірованіевсех систем, на створення сприятливих умов проживання населення. Сюди входить також належне санітарне утримання будинків і прилеглих до них територій. Типовими видами робіт є диспетчеризація виробничих процесів, здійснення контролю за станом, термінове усунення несправностей, які можуть заподіяти матеріальні збитки та незручності населенню, виконання інших оперативних робіт із забезпечення працездатного та сталого функціонування систем подачі питної та гарячої води, тепла, енергії, прибирання місць загального користування, території проживання та деяких інших. У цих цілях створюються спеціальні структурні підрозділи виконавців у формі бригад, груп, змін, дільниць, працюють окремі виконавці.

При виконанні прогнозних розрахунків треба максимальною мірою враховувати стан і можливі напрямки підвищення ефективності експлуатації житлового фонду: впровадження систем автоматизації та диспетчеризації управління та оперативного контролю за технологічними процесами, широке застосування засобів механізації на збиранні дворових і внутрішньоквартальних територій, місць загального користування в будинках. Як показує досвід роботи деяких ЖБК, для організації технічного обслуговування, роботи диспетчерських служб доцільно формувати ринкові структури.

Утримання житлового фонду включає також проведення поточного та капітального ремонту. Поточний ремонт житлових будівель полягає в систематичному, своєчасному проведенні робіт по запобіганню конструктивних елементів, інженерного обладнання від передчасний! i-ного зносу. Це, насамперед, усунення відносно нескладних дефектів, що виникають в процесі експлуатації будівель (штукатурні, малярні, столярні та інші види аналогічних робіт) і споруд (поточне обслуговування ліфтів, виконання профілактичних регламентних робіт, заміна знімних деталей і агрегатів в різних інженерних системах і т . д.). Капітальний р ем онт передбачає заміну або відновлення окремих частин будівлі, конструкцій і устаткування в зв'язку з їх зносом або руйнуванням. Зазвичай капітальний ремонт виконується силами спеціалізованих підрозділів, що функціонують у системі ЖКГ, або шляхом найму фахівців з інших галузей народного господарства.

Один з напрямків утримання житлового фонду - реконструкція та модернізація житлових об'єктів і мереж. Особливо це актуально стосовно до великопанельним житловим будинкам перших масових серій, які за багатьма показниками не задовольняють сучасним вимогам комфорту і якості. Проведення реконструкції стримується відсутністю необхідного житла для відселення громадян, недоліком матеріальних і фінансових ресурсів, а також потужностей будівельник

336

337

них організацій. Для виконання робіт з реконструкції та модернізації житлових об'єктів і мереж також формуються спеціалізовані організації або залучаються підрядники.

Житловий фонд знаходиться в різній власності: державної (фонд місцевих Рад і відомчий); фонд колгоспно-кооперативних, профспілкових та інших громадських організацій; фонд житлово-будівельних організацій; житло, що належить населенню на правах особистої власності .

У державному житловому фонді, який формується за рахунок капітального будівництва і шляхом передачі відомчого житла, основна роль щодо його змісту належить місцевим органам управління. Це дозволяє подолати відомчу роз'єднаність, більш раціонально і ефективно експлуатувати житловий фонд за рахунок створення єдиних експлуатаційних і ремонтно-будівельних служб, а також забезпечити більш високий рівень обслуговування населення.

Експлуатація житлового фонду кооперативів, включаючи капітальний ремонт, здійснюється в основному на принципах самоокупності, як правило, силами житлово-експлуатаційних організацій місцевих органів влади, яким економічно вигідно приймати на обслуговування фонд житлово-будівельних кооперативів (ЖБК ), оскільки при цьому знижуються питомі витрати на управління, утримання аварійної служби та ін

У планах житлово-будівельних організацій передбачаються наступні показники: кількість житлових будівництв, розмір житлової площі з розбивкою за видами благоустрою, кількість квартир і житлових кімнат, число мешканців, розміри нежитлової площі, що здається в оренду, доходи і витрати з експлуатації.

План експлуатації житлового фонду місцевих Рад включає розрахунок потреби у фінансових коштах на капітальний і поточний ремонт; план поточного ремонту за основними видами робіт у натуральних одиницях виміру і в грошовому вираженні; план ремонту квартир за заявками населення ( обсяги робіт у грошовому вираженні, кількість квартир); план впровадження нової техніки; кошторис доходів і витрат по експлуатації; кошторис адміністративно-управлінських витрат та ін

Головною складовою частиною плану експлуатації житлового фонду є кошторис доходів і витрат. Доходи формуються в основному з квартирної та орендної плати. Витрати по експлуатації житлового фонду складаються з адміністративно-управлінських витрат на утримання дворів, тротуарів та вулиць, сходів і місць загального користування, ліфтів, витрат по поточному ремонту житлового фонду та ін

Забезпечення якісного стану житлового фонду протягом нормативного терміну служби, а також створення максимальних зручностей мешканцям вимагає обгрунтування планово-попереджувальних ремонтів. Перспективне і поточне планування ремонтів житлових будинків здійснюють в ос

338

новном житлово-експлуатаційні організації. У перспективному плані визначаються загальна сума асигнувань на ремонт житлового фонду, кількість об'єктів, що включаються в річні плани, площа, що підлягає капітальному ремонту. Одним з прогресивних методів організації ремонтних робіт є перехід від капітального ремонту окремих житлових будинків до ремонту та реконструкції всіх будівель і споруд в межах житлових кварталів. Такий підхід дозволяє підвищити економічну ефективність витрат на ремонтні роботи, комплексно вирішувати завдання благоустрою території.

Розробка перспективного плану капітального ремонту житлових будівель передбачає складання графіків їх проведення та розрахунок зведених натурально-вартісних показників. У графіку дається характеристика житлових будівель: рік будівлі, група капітальності, поверховість, балансова вартість, житлова і корисна площа, фізичний знос і т.д. На підставі цих даних встановлюється черговість і періодичність ремонтів, а також визначаються зведені показники: сума асигнувань на капітальний ремонт, кількість ремонтованих будинків, корисна площа, підвищення рівня благоустрою. Поряд з цим визначаються джерела фінансування ремонту, амортизаційні відрахування до фонду фінансування капітального ремонту, у тому числі асигнування з бюджету, мобілізація внутрішніх ресурсів. Перспективний план по місту (населеному пункту) узгоджується з відповідними органами управління та затверджується виконавчим комітетом.

На основі перспективного плану капітального ремонту розраховується план комплексного поточного профілактичного ремонту, що виконується одночасно з вибірковим капітальним ремонтом. Періодичність комплексного поточного ремонту - 2 або 3 роки, залежно від групи капітальності будівлі і часу останнього ремонту.

У перспективному плані поточного ремонту вказуються житлова площа і орієнтовна вартість ремонту, планована на кожен рік На базі перспективного розробляється річний план поточного ремонту будівель, який повинен бути пов'язаний з планом капітального ремонту.

Найважливішими показниками плану по жилищн ому будівництву є введення в дію загальної та житлової площі, кількість квартир, обсяг капітальних вкладень, у тому числі по будівельно-монтажних і проектно-вишукувальних робіт. Обсяги житлового будівництва диференціюються за джерелами фінансування (бюджетні асигнування, кредитні ресурси, кошти підприємств та організацій, кошти населення). В даний час скорочуються бюджетні кошти на будівництво і підвищується питома вага позабюджетних джерел, коштів населення.

Відповідно до декрету Президента Республіки Білорусь від 3 квітня 2000 створюються місцеві цільові бюджетні житлово-інвестицій-ційні фонди при Мінміськвиконкомі і облвиконкому. Відрахування до фондів виробляються всіма суб'єктами господарювання у розмірі 0,5% виручки від реалізації.

339

За рахунок позабюджетних джерел планується будувати до 70% житлової площі на рік. Доцільно розвиток системи стройнакопленій громадян.

В якості базового державного експерименту по отрабогке позабюджетних форм фінансування прийнята інвестиційно-будівельна програма "Раціональний дім".

Вона передбачає використання системи накопичувальних рахунків і принципу взаємного кредитування громадян.

Новою формою інвестування є випуск житлових облігацій, житлових позик, лотерей.

Вихідною базою прогнозування обсягів житлового будівництва служить величина потреби в житлі, що розраховується на основі перспективної чисельності населення і санітарно-гігієнічних норм житлової площі на одного жителя (або норми можливої ??забезпеченість житловою площею в прогнозованому періоді). При визначенні обсягів житлового будівництва враховується також вибуття житлової площі (знесення по старості, у зв'язку з реконструкцією населеного пункту, ліквідація непридатних для проживання приміщень та ін.)

Планування введення в дію житлової площі ведеться не тільки за загальним її розміром, але і спираючись на демографічні дані (чисельність і структура сім'ї, її статевої та вікової склад), отримує розшифровку в показниках кількості квартир і числі кімнат у них.

Місцевим органам влади надано право об'єднувати асигнування на житлове будівництво незалежно від джерел їх формування та направляти на зведення житлового фонду відповідно з генеральними планами забудови та реконструкції населених пунктів-з подальшим розподілом введеної площі між зацікавленими підприємствами та організаціями. Такий порядок планування і розподілу асигнувань дозволяє концентрувати їх в руках місцевих органів влади, на які покладено функцію замовника з будівництва, що здійснюється підрядним способом.

Встановлений обсяг житлового будівництва повинен бути обгрунтований матеріальними ресурсами, насамперед, будівельними матеріалами та потужностями будівельних організацій. Для цього розробляються відповідні матеріальні баланси. При їх складанні необхідно врахувати всіх виробників будматеріалів, а також потужності підрядних будівельних організацій, розташованих на території області, незалежно від підпорядкованості.

Планування житлового будівництва здійснюється з урахуванням його територіального розміщення. При обгрунтуванні архітектурно-планувальних рішень виходять з необхідності зосередження житлового будівництва великими масивами головним чином на вільних територіях; формування основних містобудівних вузлів і архітектурних ансамблів в центральній частині поселень; збільшення обсягів житлового будівництва на реконструюється території, яка має великими розмірами старого аварійного, непридатного для житла фонду ; скорочення використання цінних сільськогосподарських земель та ін Вирішення цих питань передбачається шляхом розробки генеральних планів розвитку міст і населених пунктів.

Заключним етапом планування житлового будівництва є розробка балансів розподілу житлової площі, в яких передбачаються:

- введення житлової площі на території міста;

- розподіл житлової площі: для розселення мешканців з будинків, що зносяться за планом реконструкції міста, населеного пункту; житлово-будівельним кооперативам; будівельним організаціям; організаціям по пайовій участі в житловому будівництві; громадським організаціям, які беруть участь у будівництві за рахунок власних коштів; відділу соціального забезпечення; вузам і технікумам; виконкомам районних Рад для громадян, які перебувають на черзі для отримання житлової площі та переселенців із непристосованих для житла приміщень.

Поряд з кількісною оцінкою житлового фонду (наявність, введення житлової площі, забезпеченість житлом і ін) важливе значення мають якісний стан і такі параметри, як капітальність будівель, їх поверховість і рівень благоустрою.

Найбільш повне уявлення про умови проживання дає характеристика ступеня благоустрою житлового фонду, тобто його оснащеність водопроводом, каналізацією, центральним опаленням, ваннами і душами, гарячим водопостачанням, електроплитами та газом, ліфтами, сміттєпроводами.

Слід відзначити високий (від 97 до 99%) рівень благоустрою житлового фонду в м. Мінську, який на 3-5 пунктів вище, ніж в цілому по республіці. Причому більш висока ступінь впорядкованості житла, що перебуває у державній власності, і найменша - індивідуального житлового фонду.

 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "12.2. Прогнозування та планування житлового господарства"
  1.  3.2 НАПРЯМКИ COBEPLIiEf 1СТВОВ Анія ДІЯЛЬНОСТІ СЕЗ ВО ВЬЕТНАМЕ
      прогнозування рентабельності інвестиційних проектів. Тому стимулювання іноземних інвесторів має, думається, розвиватися але лінії скорочення числа фіскальних пільг і збільшення кількості і стабілізації фінансових стимулів [134, з 38]. В даний час в рамках кожного типу ВЕЗ податкові та митні пільги, що надаються підприємцям, однакові (мається різниця тільки по
  2.  2.2. Основні характеристики регіональної економічної політики
      прогнозування, програмування і планування. Таким чином, регіональна політика, як будь-яке складне поняття, може бути представлена ??у вигляді понятійно-термінологічної системи, що складається з безлічі компонентів. Один зі спрощених її варіантів показаний на рис. 2.2. РЕГІОНАЛЬНА ПОЛІТИКА ЦІЛІ ТА ЗАВДАННЯ - збереження цілісності та єдності держави, - досягнення і підтримка балансу
  3.  3.2. Визначення і регулювання рівня економічної безпеки регіонів
      прогнозування їх наслідків здійснюється за допомогою моніторингу (систематичного зіставлення дійсного стану з бажаним). Для точного встановлення "діагнозу" стан економіки, виявлення та усунення небезпечних тенденцій проводиться комплексна оцінка порогових значень всіх показників (індикаторів: зміни обсягів виробництва, реальних доходів населення, темпів зростання зарплати,
  4.  4.5. Містобудування та районна планування
      прогнозування при розробці генерального плану, так само, як і іншого містобудівного проекту, є взаімообусловлівают. Соціально-економічний прогноз необхідний у першу чергу для розрахунку ємнісних параметрів територій, потужностей інфраструктури, визначення територіального розташування функцій. Соціально-економічне прогнозування здійснюється за наступними показниками: -
  5.  5:5. Трудові ресурси. Ринок робочої сили в регіонах і проблеми зайнятості
      прогнозування і планування демографічного розвитку, трудових ресурсів і ринку праці; - регулювання зайнятості населення; - соціальний захист населення. У міру переходу Республіки Білорусь до ринкової економіки йде в минуле "повна зайнятість", зворотним боком якої були мізерна заробітна плата, низька продуктивність праці, екстенсивний характер економічного розвитку.
  6.  5.8. Характеристика й особливості розвитку соціальної інфраструктури
      прогнозування та планування передбачає визначення ефективності розвитку галузей соціальної інфраструктури, яка розглядається як з позицій ефекту, що досягається в самих галузях соціальної інфраструктури, так і з урахуванням кінцевих результатів господарювання на даній території, забезпечуваних під впливом цих галузей. Основний методологічної посилкою при прогнозуванні
  7.  8.5. Організація розробки територіальних планів-прогнозів
      прогнозування і планування дуже важлива організація інформаційних потоків про наміри підприємств, об'єднань, концернів та інших виробників продукції, облік ймовірного стану ринку в умовах дії встановлених економічних регуляторів. Для підприємств і організацій загальнодержавної власності міністерство, відомство або інший орган управління розробляє і
  8.  9.4. Будівельний комплекс регіонів та інвестиційна діяльність
      планування будівельного комплексу регіону. Прогноз розвитку будівельного комплексу регіонів необхідно проводити на основі аналізу його функцій, що включають: - виконання робіт по введенню в дію об'єктів виробничого та невиробничого призначення; - матеріально-технічне забезпечення будівельного комплексу місцевими будівельними матеріалами, будівельними конструкціями та
  9.  VII. ТЕСТИ
      прогнозування: а) метод часових рядів; б) метод БоксаДженкінса; в) регресійний аналіз; г) метод Дельфі. 69 Що з перерахованого відноситься до Некількісні методам прогнозування: а) метод часових рядів; б) метод БоксаДженкінса; в) регресійний аналіз; г) кореляційний аналіз; д) серед перерахованих вище варіантів немає вірного. Прогноз збуту продукції може бути: а) короткостроковий;
  10.  1.1 ЕКОНОМІКА І УПРАВЛІННЯ освітніх організацій ЯК ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ СИСТЕМОЮ
      прогнозування розвитку професії та стратегічного планування з урахуванням необхідної надмірності системи освіти по відношенню до миттєвим запитам ринку; соціального партнерства з регіонами; нових інформаційних технологій; раціональної розстановки кадрів належної кваліфікації, розподілу обов'язків; встановлення зв'язків між підсистемами та управління цими зв'язками; всебічного
енциклопедія  млинці  глінтвейн  кабачки  медовуха