ГоловнаЕкономічна географіяРегіональна економіка → 
« Попередня Наступна »
В.І. Борисевич, П.С. Гейзлер, B.C. Фатєєв. Економіка регіону: Учеб. посібник. - Мн.: БГЕУ. -432 С., 2002 - перейти до змісту підручника

12.4. Удосконалення механізму функціонування ЖКГ в сучасних умовах

Основні концептуальні положення житлової політики в умовах переходу до ринкової економіки визначені в Національній житловій програмі У ній передбачаються організація та розвиток ринку житла, зміна структури житлового фонду у бік збільшення приватного сектора , підвищення якісного стандарту жител. Розроблена державна програма модернізації та теплової реабілітації житлових будинків, а в регіонах - проекти програми "Житло", які містять також підпрограми "Будівництво соціального житла", "Державна підтримка будівництва індивідуального житла", "Будівництво житла на селі".

Реформування ЖКГ має йти в напрямку забезпечення його беззбиткової діяльності на основі використання ринкових механізмів, яким притаманні як загальні, так і специфічні риси. До загальних слід віднести ті, які характерні для будь-якої системи: це поява підприємництва та комерціалізації, конкуренції і конкурент тной середовища, проведення приватизації засобів виробництва, наявність різних форм власності, поєднання ринкових механізмів і государ * жавного регулювання.

Специфічними є ті, які необхідно враховувати при формуванні господарського механізму конкретної системи в ЖКГ. Їх можна поділити на законодавчо-правові, організаційно-управлінські, економічні та фінансові (рис. 12.2). Слід зазначити, що особливості та умови ринкових відносин кожної групи, мають між собою тісні зв'язки, що необхідно враховувати при перебудові господарського механізму у ЖКГ. Одним з найважливіших умов є створення конкурентного середовища.

Основи формування нового господарського механізму та системи управління житлово-комунальним хазяйському

Законодавчо-правові

Поява контракт-пих, госпдоговірних форм взаємин з власниками основних фондів

Правове регулювання діяльності підприємств ЖКГ в залежності від вимог екології, містобудування

Відшкодування моральної та матеріальної шкоди споживачам, що отримали неякісні послуги

Op rat i ізашюнно-управлінські

Зміна рівнів управління і децентралізації функції

Зміна рівнів управління і децентралізації функцій

Переважання територіальних принципів управління

Освіта нових і ліквідація існуючих підрозділі

Поява комерційних структур

Освіта ланок з вивчення ринку

Економічні

Вибір економічних методів господарювання залежно від попиту

Зміна критеріїв визначення розміру коштів, виділених нз бюджету иа дотації

Зміна системи стимулювання н економічної відповідальності залежно від вимог ринку

Використання нових підходів у ціноутворенні

Фінансові

Залучення коштів у вигляді банківських кредитів, позик або інших джерел

Свобода вибору механізму фінансово-ресурсного забезпечення

Пільгова система оподаткування

Можливість створення власної фінансово-кредитної системи

Рис. 12.2. Господарський механізм і система управління ЖКГ в умовах ринкової економіки

Можливість конкуренції в ЖКГ обумовлюється тим, що, наприклад, попит на ремонтно-експлуатаційні послуги (ремонт квартир, житлових будинків, доріг, вулиць, благоустрій) може задовольнятися на основі багатоваріантних пропозицій, виконуватися не одним, а кількома підприємствами різних форм власності.

347

346

Однак у силу виробничо-технічних і технологічних особливостей ЖКГ та специфіки формування сучасних систем життєзабезпечення населення більшість підприємств галузі займають монопольне становище на обслуговується ними території і в якійсь мірі є незамінними. При цьому негативні наслідки монопольного становища на регіональних ринках послуг проявляються не стільки в необгрунтованому завищенні тарифів на послуги, отриманні максимально високого прибутку, скільки в їх незадовільну якість, неможливості для споживачів отримати послуги більш високого рівня, звертаючись до іншого виробника.

Монопольне становище підприємств призводить також до недостатньо ефективного використання матеріальних і фінансових ресурсів, відсутності дієвого господарського механізму, що гарантує оперативне вирішення різних питань відповідно до вимог споживачів, до відсутності економічної зацікавленості працівників у забезпеченні високих споживчих властивостей, надійності та екологічної безпеки послуг. Важливим напрямком демонополізації ЖКГ є створення умов для формування конкурентного середовища, розробка та впровадження альтернативних форм забезпечення комунальними послугами, використання приладів індивідуального обліку та регулювання споживання продукції та послуг ЖКГ.

Основним регулятором розвитку галузі повинна стати ціна її продукції, робіт і послуг. В даний час в ЖКГ діє система перехресного субсидування, коли низькі тарифи на комунальні послуги для населення покриваються за рахунок підвищених тарифів для промислових підприємств, що не обгрунтовано. У перспективі ціна повинна відшкодовувати не тільки витрати на поточну експлуатацію, але і відрахування на капітальний ремонт житлового фонду та комунальних об'єктів, а також відрахування на їх повне відновлення. Але для цього необхідно забезпечити відповідний рівень грошових доходів населення, підвищення його купівельної спроможності. Збільшення тарифів доцільно здійснювати поетапно:

1) збільшення до рівня, що забезпечує відшкодування поточних експлуатаційних витрат;

2) підвищення до рівня повного відшкодування витрат на експлуатацію і капітальний ремонт об'єктів ЖКГ;

3) тарифи повинні забезпечувати повне відтворення в галузі. Тарифи слід диференціювати з урахуванням якості продукції та послуг.

Особливістю ЖКГ є те, що в цій галузі виконуються як виробнича діяльність, так і обслуговування. Тому важливо враховувати як економічний, так і соціальний ефект. Слід виходити з такого методологічного принципу: чим вище рівень якості обслуговування, тим вище за інших рівних умов громадська ефективність.

348

В даний час, в умовах скорочення державних витрат на утримання житла і комунального обслуговування, проблему експлуатації, утримання житла може допомогти вирішити впровадження системи спільного домоволодіння. Поняття "кондомініум" (від латинських con-разом і dominium-володіння) у більшості розвинених країн є звичним і буденним. Спільне домоволодіння являє собою таку форму власності на нерухомість, при якій кожному власнику квартири, житлового або нежитлового приміщення (магазину, кафе і т.д.) поряд з належним йому приміщенням належить також відповідна частка в загальних елементах будівлі, що знаходяться в спільному користуванні власників, наприклад, земельної ділянки та стоянки для автомашин. Таким чином, тут має місце поєднання повноправною власності на квартиру з спільної часткової і одночасно неподільної власністю на загальні елементи будівлі. Кожен власник квартири, як член асоціації домовласників, поводиться згідно з її статутом. Асоціація вибирає правління, якому доручає загальне керівництво справами кондомініуму і утримання будинку. При цьому встановлюється щомісячний внесок на витрати з ведення будинку - аналог нашої квартплати. Правління будинку вільно у своїй господарській діяльності і підзвітний тільки зборам мешканців. Кондомініум, як форма управління будинком, ніяк не обмежує право розпоряджатися власною квартирою.

Кондомініум отримав широкий розвиток у Франції та Великобританії, Іспанії та Польщі. Кожен восьмий американець є учасником громадських житлових асоціацій, 42% яких - кондомініуми.

По шляху створення спільних домоволодінь йде реформування житлової сфери в Росії, Україні, Литві. Вже в 1995 р. товариства домовласників існували в Москві, Володимирі, Волгограді, Єкатеринбурзі, Нижньому Новгороді, Рязані, Ярославлі та інших містах.

Першим кроком з реалізації права власників житла створювати спільні домоволодіння, передбаченого у ст. 35 Закону "Про приватизацію житлового фонду", було прийняття Мінміськвиконкомом Тимчасового положення про спільне домоволодінні. Особливість білоруських кондомініумів в тому, що частина квартир в будинку може знаходитися в державній власності. Впровадження кондомініумів дозволить ліквідувати парадокс нашого законодавства, коли, приватизувавши квартиру, людина виявляється господарем тільки повітряного простору, обмеженого стінами, підлогою, стелею. Останні ж залишаються у комунальній власності (і в комунальному ж обслуговуванні). У кондомініумі, навпаки, власник квартири має свою частку і в загальних елементах будинку. До спільного майна (загальним елементам) спільного домоволодіння відноситься все майно, крім житлових та інших приміщень, що належать окремим власникам. Загальне майно - сходові клітини і сходи, коридори і даху, технічні поверхи та підвали, електричне та сантехнічне обладнання загального

349

користування, елементи озеленення і благоустрою двору. Частка в загальному майні визначається пропорційно частці площі приміщення, що належить конкретному власнику у загальній сумарної площі всіх приміщень.

З юридичної точки зору кондомініум-некомерційна організація, яка має право вести господарську діяльність, але не може розподіляти отриманий прибуток між своїми учасниками. Втім, мова йде не тільки про житлових будинках. Постанова передбачає також можливість створення кондомініумів і в нежитлових, а також багатоцільових будівлях. Це відкриває дорогу і до створення за західним зразком офісних кондомініумів. Однак створення двох і більше товариств власників в одній будівлі не допускається.

Члени товариства мають право контролювати, як витрачаються субсидії і кошти, що надходять від власників і держави на утримання будівлі. Товариство може на конкурентній основі вибирати підрядників, заощаджуючи при цьому кошти. Персонал, який обслуговує будівлю, може складатися з мешканців будинку. В результаті у учасників спільного домоволодіння з'являються можливості додаткового заробітку. Спільне домоволодіння дає власникам квартир і ряд інших переваг:

- правове закріплення законних прав власника на належне йому приміщення разом з часткою власності у спільному майні домоволодіння. Це підвищує можливості юридичного захисту прав власності нерухомості;

- встановлення взаємних обов'язків власників спільного домоволодіння, що дозволяє справедливо регулювати можливі суперечки з приводу користування приміщеннями та спільним майном.

В кондомініумі недобросовісним мешканцям не вдасться уникнути оплати комунальних послуг. Зараз ЖКГ, не маючи можливості стягувати з неплатників квартплату, просто негласно "розкидають" її по решті мешканцям. У кондомініумі передбачено, що у разі несплати власником житлового чи нежитлового приміщення своєї частки участі в загальних витратах товариство власників має право звернутися з позовом до суду про стягнення заборгованості, в тому числі з вимогою про звернення стягнення на майно. Самими обтяжливими, швидше за все, будуть витрати на ремонт і утримання будинку. З цієї позиції створювати кондомініум доцільно в новому будинку, який буде експлуатуватися довгий час до капітального ремонту. Надаються державними та іншими підприємствами комунальні послуги, дотуються з республіканського або місцевого бюджету, будуть оплачуватися власниками спільного домоволодіння за тарифами, встановленими в Республіці Білорусь для державного і громадського житлового фонду.

В даний час в Білорусі створюються такі асоціації власників у Бресті, Ліді, Барановичах, Гомелі та інших містах.

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 12.4. Удосконалення механізму функціонування ЖКГ в сучасних умовах "
  1. VIII. ПРИМІРНИЙ ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ІСПИТУ (ЗАЛІКУ) ПО ВСЬОМУ КУРСУ
    функціонування факторингових та інжинірингових компаній. Цілі, функції і завдання комерційної служби господарського підприємства. Управління комерційною діяльністю підприємства як системою. Методологія управління комерційною діяльністю. Процес управління комерційною діяльністю. Структура управління комерційною діяльністю. Техніка та технологія управління комерційною діяльністю.
  2. 1.2. Світові тенденції розвитку малого підприємництва
    вдосконаленню, є Інститут малих і середніх промислових підприємств (IMPI) - автономна організація в системі Міністерства промисловості та енергетики Іспанії. Одна з провідних спеціалізованих організацій, що забезпечує реалізацію державної науково-технічної політики Іспанії та участь в ній малих підприємств, - Центр розвитку промислових технологій (CDTI), що знаходиться в
  3. 1.1 ЕКОНОМІКА І УПРАВЛІННЯ освітніх організацій ЯК ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ СИСТЕМОЮ
    вдосконалення взаємозв'язків між частинами цілого; внутрішньої впорядкованості автономних частин цілого. Поняття «організація» можна застосувати до біологічних, соціальних і технічних об'єктів. Організація може бути корпоративної, державної чи приватної. Прикладами господарських організацій виступають: фірми, компанії, корпорації, конгломерати; їх підрозділи (цехи, відділи, секції тощо);
  4.  1.2 ПІДХОДИ ДО УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ В ОСВІТНЬОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ
      вдосконалення здібностей). У такому підході зберігається цілісність педагогічного процесу як єдності виховання, навчання та розвитку особистості. Управління ж якістю освіти може бути організовано як процес забезпечення якості управління потребами особистості, присвоєння їм соціокультурних норм і розвитку індивідуальних здібностей. Панасюк В. П. розглядає управління
  5.  НОРМАТИВНО-ЗАКОНОДАВЧІ ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ РЕГІОНАЛЬНОЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ інвестиційного процесу
      вдосконалення податкової бази з урахуванням світових стандартів; розвиток лізингової діяльності; розвиток іпотечного кредитування; переорієнтація банківської системи на інвестування реального сектора економіки; можливість залучення коштів населення в інвестиційну сферу, забезпечення захисту прав інвесторів, спрощення переліку нормативних актів, що регламентують порядок реалізації інвестиційних
  6.  МЕХАНІЗМ БАЛАНСУ ФІНАНСОВИХ ПОТОКІВ ПРИ фінансування регіональних ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОГРАМ
      удосконалення економічних стимулів і важелів. З позиції конкретної ЦКІП здійснення таких заходів (зміна оптових цін на програмну продукцію, ставок заробітної плати та платежів за використовувані ресурси, нормативів відрахування у фонди економічного стимулювання та ін) виступає як фактор, що не вимагає витрат, але поліпшує економічні результати і умови діяльності
  7.  ОСНОВНІ СКЛАДОВІ ІНВЕСТИЦІЙНОГО КОМПЛЕКСУ РЕГІОНУ
      удосконалення управління інвестиційною діяльністю пріоритетне значення має розробка державної інвестиційної стратегії та налаштування всієї системи державного регулювання на її
  8.  ВДОСКОНАЛЕННЯ ІНФРАСТРУКТУРИ ІННОВАЦІЙНОГО ІНВЕСТУВАННЯ
      механізмом самопідтримки Розвитку регіонів; це центри кристалізації наукових думок, новаційних ідей, підприємництва. Але не можна очікувати від них миттєвої віддачі. Наприклад, досвід Росії показує, що період становлення і досягнення апогею діяльності технопарку становить 8 - 10 років. Очевидно, що подальше становлення і розвиток мережі бізнес-інкубаторів, наукових та технологічних
  9.  ОСНОВНІ ФОРМИ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ
      вдосконалення та динаміка ринків збуту і споживчих переваг, тобто тиск попиту; 4) активізація конкурентів; 5) кон'юнктурні коливання; 6) структурні галузеві зміни; 7) поява нових дешевих ресурсів, розширення ринку факторів виробництва, тобто тиск пропозиції і т.д. Внутрішніми мотивами інноваційної діяльності підприємства є: 1) прагнення збільшити обсяг
  10.  ПРИНЦИПИ І КОНЦЕПЦІЯ ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ УПРАВЛІННЯ інноваційних програм
      вдосконалення управління організаціями і бути відповідним чином заломленими в управлінні інноваціями. В умовах оперативного управління ці принципи дозволяють зрозуміти характер організаційно-управлінських механізмів здійснення інновацій на базі підпорядкування виробництва споживанню, задоволенню ринкового попиту. Особливо важливі вони для розуміння концепції стратегічного
енциклопедія  млинці  глінтвейн  кабачки  медовуха