Головна
ГоловнаЕкономічна географіяРегіональна економіка → 
« Попередня Наступна »
В.І. Борисевич, П.С. Гейзлер, B.C. Фатєєв. Економіка регіону: Учеб. посібник. - Мн.: БГЕУ. -432 С., 2002 - перейти до змісту підручника

6.2. Місцеві бюджети. Особливості їх формування

Економічну основу місцевого управління та самоврядування складають місцеві бюджети. До місцевих належать обласні, районні,

220

221

міські, селищні бюджети та бюджети сільрад. У республіці на кінець 2000 р. функціонувало 1664 місцевих бюджету. Консолідований бюджет являє собою сукупність бюджетів відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Наприклад, бюджети сельсотетов, селищ, міст районного підпорядкування, розташованих на території району, та районний бюджет складають консолідований бюджет району. Відповідно бюджети районів, міст обласного підпорядкування та обласні бюджети складають консолідований бюджет області.

Мінімальний консолідований бюджет не є самостійним, він визначається з урахуванням середньореспубліканського нормативу бюджетної забезпеченості на одного жителя.

В основі формування місцевих бюджетів лежать принципи:

- соціальної спрямованості;

- економного та цільового використання асигнувань;

- стимулювання регіонів до заробляння коштів;

- виборчої підтримки тих, хто працює з віддачею і ефективно.

У період переходу до ринкових відносин особливо важливо забезпечення соціальних гарантій та соціальної захищеності населення. У зв'язку з цим підвищується роль місцевих бюджетів як головного інструменту вирішення цих проблем. Прогнозування витрат при формуванні місцевих бюджетів здійснюється за такими напрямами:

- капітальні вкладення на розвиток інфраструктури регіонів, будів-ництво житла;

- фінансування поточного утримання галузей соціально-культурної сфери;

- дотації (на утримання житлових будинків, транспорту, на відшкодування різниці в цінах);

- соціальний захист населення (допомоги малозабезпеченим сім'ям, інвалідам, багатодітним сім'ям та ін.);

- витрати на підтримку АПК (витрати по уцінюють ВАРТОСТІ мінеральних добрив, засобів захисту рослин тощо);

- витрати на фінансування заходів з підтримку суб'єктів малого підприємництва.

Особливістю місцевих бюджетів є висока питома вага видатків на соціально-культурні потреби. Близько 70% всіх витрат держави на ці цілі проходить через місцеві бюджети. З них фінансується велика частина витрат на освіту, охорону здоров'я, які мають не тільки місцеве, а й загальнонаціональне значення. Кошти місцевих бюджетів використовуються на регіональні заходи щодо соціального захисту населення, надання безготівкових субсидій фінансування житлово-комунального господарства, установ соціально-культурної сфери (місцевого підпорядкування), фізичної культури.

При визначенні основних напрямів видатків враховується необхідність забезпечення бюджетної сфери в достатніх обсягах фінансовими ресурсами на виплату заробітної плати, стипендій, оплату харчування, придбання медикаментів, а також для розрахунків за споживані енергоресурси.

Крім того, місцевим бюджетам передано частину витрат, раніше фінансувалися з республіканського бюджету, в тому числі витрати на будівництво об'єктів комунальної власності, на вапнування кислих грунтів, експлуатацію меліоративної мережі та ін

Однак при цьому не було забезпечено відповідне збільшення доходів. Оскільки власні доходи місцевих бюджетів далеко не адекватні їх витратам, таке збільшення видатків без децентралізації бюджетних ресурсів, податкових надходжень привело до посилення нерівності між регіонами (регіональної диференціації).

Слід зазначити, що частина видатків місцевих бюджетів, що мають загальнодержавне значення, так само, як і в інших країнах, буде фінансуватися з республіканського бюджету. Це витрати на оборону, забезпечення безпеки, правоохоронну діяльність.

Відповідно до прийнятої Концепцією розвитку місцевих бюджетів в Республіці Білорусь дохідна частина їх формується за рахунок:

- власних доходів, податків і зборів;

- закріплених джерел доходів для бюджету кожного рівня;

- відрахування від республіканських податків і зборів по регулюючим джерелам доходів.

До місцевих бюджетів надходять також дотації, субвенції, субсидії.

Дотація - сума коштів, що виділяється з вищестоящого бюджету на безповоротній основі, без оббріхування її цільового використання, коли закріплених і регулюючих доходів недостатньо для збалансування нижчестоящого бюджету.

Су бвенція - кошти, що виділяються з вищестоящого бюджету на конкретні цілі (цільова дотація).

Субсидія - сума коштів, що надається з вищестоящого бюджету для вирівнювання рівня соціально-економічного розвитку регіонів.

До власних доходів відносяться: плата за землю, податок на користування природними ресурсами, податок на нерухомість.

За місцевими бюджетами закріплені також акцизи по вину і пиву та іншим алкогольним напоям, отриманим методом зброджування, слабоалкогольним напоям (крім справляються при ввезенні на територію Республіки Білорусь), екологічний податок за переробку нафти і нафто? продуктів, податок за спрощеною системою оподаткування.

До складу власних доходів входять місцеві податки і збори, які є додатковим джерелом фінансування соціально-економічного розвитку регіонів.

Встановлено мінімальний їх рівень у доходах місцевих бюджетів у розмірі 3%.

Поради депутатів обласних та базового територіального рівнів мають право вводити місцеві податки і збори по п'яти категоріях:

223

222

- збори з користувача;

- податки на продаж;

- збори за послуги;

- податки , пов'язані з рекламною діяльністю;

- цільові збори на оновлення і відновлення пасажирського транспорту, на утримання і розвиток інфраструктури міста, району та ін

При цьому збори з користувача вводяться Радами депутатів базового територіального рівня і зараховуються до відповідних бюджетів. Цільові ж збори встановлюються обласними Радами і зараховуються до бюджетів областей. Однак обласні Ради депутатів можуть надати право введення та зарахування зазначених зборів до бюджетів базового територіального рівня. Хоча місцеві Ради широко використовують надане їм право по введенню на своїх територіях місцевих податків і зборів, збільшують кількість податків і застосовують максимальні ставки, питома вага їх у загальному обсязі доходів місцевих бюджетів становить близько 8%. Місцеві податки і збори, будучи додатковим джерелом доходів регіонів, разом з тим, призводять до посилення податкового навантаження і регіональної диференціації оподаткування.

Тому законодавчо закріплено положення, що податкові ставки не повинні перевищувати:

- по податках з продажів - 5% виручки від реалізації;

- по цільовим зборів - 5% від суми, що залишається в розпорядженні прибутку. Було б більш обгрунтовано встановлювати граничний розмір місцевих податків по відношенню до загального обсягу власних доходів, так як саме місцеві податки використовують територіальні органи влади для доведення власних доходів до встановленого мінімального рівня.

Слід зазначити, що в 1999 р. надпланові надходження власних доходів більш ніж на 5% були забезпечені за рахунок місцевих податків і зборів.

При складанні місцевих бюджетів на черговий рік грунтуються на звітних даних про виконання бюджетів, параметрах прогнозів соціально-економічного розвитку території, регіональних програмах, прогнозних оцінках доходів. Самостійність бюджетів забезпечується, насамперед, наявністю власних джерел доходів і правом визначати напрями їх використання. Переважну частку в надходженнях повинні складати власні та закріплені джерела доходів. Тільки в цьому випадку можливі реалізація принципу фінансової самостійності, автономія місцевого самоврядування.

У той же час слід зазначити, що спостерігається процес централізації фінансових ресурсів, заміщення власних і закріплених доходів регулюючими доходами, що призводить до зустрічним фінансовим потокам, зменшення можливостей регіонів щодо залучення додаткових доходів. Так, питома вага власних і закріплених доходів у місцевих бюджетах скоротився з 48,3% у 1999 р. до 43,9% в 2000 р. і відповідно збільшилися надходження від загальнореспубліканських податків і доходів - з 31,2 до 36,7%.

Склад і розміри частини загальнореспубліканських податків і доходів, що зараховуються до бюджетів областей та м. Мінська, визначаються щорічно в Законі "Про державний бюджет республіки".

Розмежування частини загальнореспубліканських податків, доходів і зборів здійснюється: а) між обласними бюджетами та бюджетами районів і міст обласного підпорядкування - обласними Радами депутатів, б) між районними бюджетами, бюджетами міст районного підпорядкування, селищ міського типу і сільрад - районними Радами.

До місцевих бюджетів здійснюються відрахування:

- від податку на додану вартість (крім справляється при ввезенні на митну територію Республіки Білорусь);

- податку на прибуток і доходи підприємств, об'єднань і організацій усіх форм власності;

- акцизів по спирту з харчової сировини, горілці і лікеро-горілчаним виробам, водно-спиртовим настоям (крім справляються при ввезенні на митну територію Республіки Білорусь).

Якщо в 1998 р. до місцевих бюджетів зачислялось 30% акцизного податку, то в 2000 р. - 50%. Відрахування від податку на прибуток та податку на додану вартість виробляються за нормативами, диференційованими по регіонах.

Показником бюджетної забезпеченості регіону є ставлення бюджетного потенціалу території до витрат. Під бюджетним потенціалом розуміється обсяг зібраних на території регіону податкових і неподаткових доходів. Цей індикатор характеризує бюджетну потужність території, її можливості щодо формування власних бюджетних доходів і загальних бюджетних доходів республіки.

Регіони республіки різняться по природному, а також промисловому потенціалу, що обумовлює відмінності і по бюджетному, фінансовому потенціалу. Як правило, регіони, що мають більш високі душові показники валового регіонального продукту, є сильнішими і по бюджетному потенціалу. Найбільший бюджетний потенціал і бюджетна забезпеченість серед регіонів республіки належать р. Мін-, ску, що пов'язано, насамперед, з високим рівнем його промислового ^ розвитку. Статус столичного міста також обумовлює його особливе поло-»* ються по бюджетної забезпеченості та ролі у формуванні республіканського бюджету.

У районах м. Мінська ситуації також складаються 'по-різному. Більший бюджетний потенціал у Заводського району, як одного з основних промислових центрів.

Поряд з індикатором загальної бюджетної забезпеченості важливе Зіа-1 чення має показник забезпеченості власними доходами, кото-* рий характеризує фінансову самостійність регіону, його возможл ності з формування дохідної частини бюджету і фінансуванню витрат.

224

225

Тільки четверта частина доходів місцевих бюджетів формується за рахунок власних доходів, а три чверті-за рахунок джерел, абсолютно що не контролюються місцевими органами влади. Тобто регіони не мають незалежної податковою базою, достатніми гарантованими ресурсами для фінансування своїх потреб, що негативно позначається на їх розвитку.

Причому спостерігається суттєва диференціація по областях. Так, в 1998 р. до бюджету Гродненської області було зараховано 33,4% від загального обсягу доходів, що надходять на її територію, Могилевської - 28,6, Вітебській - 28,1, Гомельській - 25,1%.

Важливою проблемою є забезпечення збалансованості доходів і видатків місцевих бюджетів, особливо базового рівня. Близько 90% місцевих бюджетів є дотаційними. Причому в окремих районах питома вага дотацій складає більше 50%. Високий рівень дотаційне ™ обумовлений не тільки недостатністю власної доходної бази в районах, але і невмотивованим розподілом регулюючих доходів між обласним та районними бюджетами. Районам встановлюються занижені нормативи відрахувань від загальнореспубліканських доходів. Значна частина регулюючих доходів залишається в обласному бюджеті і потім передається у вигляді дотацій до бюджетів районів.

Негативним наслідком такого внутрішньообласного бюджетного регулювання є залежність нижчестоящого бюджетного рівня від вищого, відсутність зацікавленості у збільшенні власних доходів.

Для формування додаткових джерел покриття витрат місцевих органів влади створюють цільові бюджетні та позабюджетні фонди, кошти яких акумулюються тепер у місцевих бюджетах. До них відносяться: фонд охорони природи, дорожній фонд, фонд підтримки відомчих дошкільних установ, фонди для фінансування витрат на утримання відомчого житлового фонду. Слід зазначити, що в 1999 р. замість цільового бюджетного фонду були введені цільові збори на фінансування витрат, пов'язаних з утриманням і ремонтом житлового фонду в розмірі 0,5% виручки від реалізації продукції, робіт, послуг. Обласні і Мінський міський Ради мали право збільшувати або зменшувати розмір відрахувань, але не більше ніж в 2 рази: При цьому не менше 30% коштів цільового збору передбачено було направляти на субсидії підприємствам і організаціям з відшкодування частини витрат, пов'язаних з наданням житлово-комунальних послуг населенню.

 Обласним та Мінському міському виконавчим комітетам пре-<доставлено право утворювати місцевого цільовий бюджетний фонд стабілізації економіки виробників сільськогосподарської продукції та продовольства в розмірі до 1% в порядку і на умовах формування республіканського фонду підтримки виробників сільськогосподарської продукції та продовольства. Кошти фонду спрямовуються на зміцнення матеріально-технічної бази виробників сільськогоспо-»ної продукції і на створення механізованих загонів. 226 

 «З 2001 р. відрахування в зазначений фонд, а також у житлово-інвестицій-ційні фонди і на фінансування витрат, пов'язаних з утриманням і ремонтом житлового фонду (цільовий збір) намічається виробляти за загальним нормативом у розмірі 2,5% виручки від реалізації товарів (робіт і послуг). 

 Обласні і Мінський міський виконавчі комітети утворюють інноваційний фонд за рахунок відрахувань у розмірі до 0,25% від собівартості продукції (робіт, послуг). 

 Наявність такої великої кількості цільових бюджетних фондів не виправдано, оскільки це утрудняє маневрування бюджетними ресурсами, а також призводить до збільшення податкового навантаження. Доцільно поступове їх скорочення, а в подальшому і повна ліквідація. Зокрема, в 2001 р. передбачається припинити стягування цільових зборів на утримання дитячих дошкільних установ. Слід сказати, що такий збір не має аналогів у світовій практиці. 

 Місцеві Ради мають можливість збільшення доходів за рахунок підвищення ставок і скорочення пільг по групі власних доходів, насамперед, по місцевих податках і зборах, а також з податку на майно. Вони, як правило, використовують це своє право, що призводить до регіональної диференціації оподаткування і ставить підприємства, розташовані в різних регіонах, в нерівні умови господарювання. Тому намічається скасувати для місцевих органів право збільшувати ставки податку на майно. 

 Доцільно встановити і граничний розмір місцевих податків і зборів по відношенню до загального обсягу власних доходів. При цьому додаткові податки, що вводяться понад враховані в базі, не повинні викликати зменшення формують доходів або суми дотацій. 

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "6.2. Місцеві бюджети. Особливості їх формування"
  1. 1.2. Світові тенденції розвитку малого підприємництва
      місцево з корпораціями місцевого розвитку. «Інкубатори бізнесу» діють в 29 штатах. Органи управління багатьох штатів і великих міст пропонують преференційні програми, розраховані на залучення малого бізнесу в державні програми виробництва товарів і надання послуг населенню. Преференції часто застосовуються до фірм, власниками яких є представники національних меншин
  2. 2.8. Політичний вплив (лобі)
      місцевої влади задають правила гри, від яких залежить успіх комерційного та некомерційного менеджменту. Діяльність будь-якої фірми, сама можливість її існування, економічні результати та багато іншого - так чи інакше, але проявляють залежність від чинного законодавства і рішень виконавчої влади. Тому цілком природним є прагнення фірм, фінансових груп,
  3. Спонсорство і сфера культури
      місцевих бюджетів та через незалежні структури та фонди. "Англо-американський" тип - коли держава виступає лише натхненником і патроном певних напрямків, а фінансування здійснюється за рахунок залучення приватного капіталу, в тому числі - за рахунок податкових пільг. Точніше було б говорити не про "Національних" типах, а про різні механізми фінансування: (1.) Централізовано,
  4. Благодійність: проблеми та організація
      місцевому співтоваристві. Російський і міжнародний досвід. Перм: Адміністрація г.Перми, 2001. - 110 с. Роль благодійності в діяльності банків. М., 1994. - 64 с.; Тульчинський Г.Л., шековие Е.Л. Менеджмент у сфері культури. СПб: Лань, 2000. Якимець В.М. Соціальне партнерство і маркетинг. М.,
  5. 4. Організація, управління та ефективність PR
      місцевими і федеральними, у разі потреби - зарубіжними), включаючи вироблення рекомендацій, забезпечення необхідних контактів, просування і захист інтересів фірми, її позиції в органах виконавчої та законодавчої влади, участь у виборчих кампаніях (public affairs); Зв'язки з споживачами (consumer relations) , клієнтами та партнерами, в тому числі - забезпечення ефективного зворотного
  6. Форми соціальної відповідальності, соціальні інвестиції бізнесу та PR
      місцевих чиновників. Керівник компанії, кілька років забезпечувала північний завезення, до якого у держави не доходили руки, і що взяла на себе турботу про дітей загиблих офіцерів, - все той же Лефортовський сіделец. Зате угробити кращу російську телекомпанію "Газпром" витрачає $ 11,5 млн. на те, щоб привезти до Москви бродвейський мюзикл "42nd street", який провалився в столиці. Р. Абрамович
  7. 5.6. Розділ 6. «План маркетингу»
      місцевими засобами інформації, які часто пишуть про новий бізнес в окрузі. Таким чином, можна отримати безкоштовну рекламу. При наявності служби зв'язків з громадськістю її завданнями є: систематичне створення сприятливого відношення до фірми широких мас населення; здійснення торгових презентацій; проведення інституційної реклами, надання консультаційних послуг. У США та інших
  8. 4.5.2. Консалтинг як метод аналізу ділових ситуацій
      місцевого бізнесу, в законодавстві та кон'юнктурі ринку. Запропонований інвестору бізнес-план був ретельно проаналізований консультантами на предмет відображення в ньому позичальником фактичних і реальних даних. На ділі виявилося, що люди, які вирішили побудувати подібного роду комплекс, ніколи не займалися цим бізнесом і слабо уявляли собі особливості ринку товару, який збиралися
  9. 6.3. Особливості використання бізнес-плану в діяльності регіональних органів управління
      місцевою адміністрацією), потребує диференційованого підходу і специфічного підбору фінансової, техніко-економічної та соціально-економічної інформації. Тут пропонується один з аспектів розробки бізнес-плану з регіонального замовленням, а саме з організації регіонального ринку продуктів харчування. При розробці подібного документа особлива увага повинна приділятися маркетинговим
  10. 1.2. Організаційно-правові форми некомерційних організацій.
      місцевих спільнот - community foundations) - це фонди, утворені за рахунок коштів місцевих співтовариств (міста, регіону) для підтримки благодійної, громадської діяльності на своїй території через видачу грантів, а також через консультування та іншу допомогу. На сьогоднішній день в Росії діє п'ятнадцять громадських фондів. Приклад 1.2.1. Перший громадський фонд в Росії був створений
© 2014-2022  ebib.pp.ua